Розділ 4

​Через годину ми всі п'ятеро (плюс качка Степан і кактус Насті, який вона притягла «для гарної аури») зустрілися в тій самій кав'ярні, щоб обговорити «контракт».

Це був момент, який у підручниках з історії могли б назвати «Початком Кінця» або «Великим зіткненням світів». Ми окупували найбільший стіл у кутку кав’ярні. Атмосфера була такою напруженою, що навіть кавомашина замовкла, ніби боялася пропустити хоч слово.

​Ліза:

Я сиділа, схрестивши ноги на стільці, і спостерігала за цією делегацією «Золотої молоді». Настя поруч зі мною активно розпилювала в повітрі якусь лавандову воду, «щоб очистити простір від агресивного маскулінізму».

​— Отже, — почала я, постукуючи маркером по столу. — Перед тим, як ми почнемо цей цирк, давайте прояснимо: я тут тільки заради техніки. Марк, твої друзі виглядають так, ніби зараз почнуть знімати пранк для YouTube. Скажи їм, щоб прибрали телефони.

​Влад: (посміхаючись)

— Сонечко, це не пранк. Це контент! Марк і «Дівчина з Качкою» — це ж перегляди рівня фіналу Ліги Чемпіонів.

​Настя: (бризкаючи лавандою прямо у бік Влада)

— Не смій називати її сонечком. Її енергетика — чорний обсидіан. Вона тебе розчавить і не помітить.

​Ден: (намагаючись перехопити пляшечку Насті)

— О, а що це так пахне? Як у бабусі в шафі? Клас! А можна мені теж трохи «обсидіану»?

​Я відчув, як у мене починає смикатися око. Мій ідеальний план «фейкового побачення» перетворювався на групову терапію в божевільні.

​— Досить! — я притиснув долоню до столу. — Лізо, пиши правила. Хлопці, ви просто свідки. Ваше завдання — не зіпсувати легенду перед Юлею.

​Ліза:

Я вихопила серветку й почала писати так завзято, що папір ледь не рвався:

1. ​Кодове слово для евакуації: «Гіпопотам». Якщо один із нас каже це слово — побачення закінчується негайно, навіть якщо ми посеред вечері з англійською королевою.
2. ​Жодних спроб мене переробити. Я не вдягну сукню, в якій не можна дихати, і не буду зафарбовувати свої татуювання тональним кремом.
3. ​Дистанція. Ти можеш тримати мене за руку тільки якщо поруч Юля або твої батьки. В інший час — тримай свої руки при собі, капітане.

​Марк:

Я прочитав список. Третій пункт кольнув моє его сильніше, ніж я очікував.

— Окей. Але моє правило номер 4: Ти маєш видалити всі карикатури на мене зі свого блокнота. Я бачив, як ти малювала мене з рогами вранці.

​Ліза: (хитро посміхаючись)

— Це не роги, Марку. Це антени для зв’язку з космосом, бо іноді ти здаєшся інопланетянином. Але добре, домовленість є домовленість.

​Раптом двері кав’ярні відчинилися, і в приміщення зайшла вона. Юля. Високі підбори, ідеальна укладка і погляд, який міг би заморозити океан. Вона одразу помітила нашу компанію.

​— Ой-ой, — прошепотів Влад, швидко ховаючи телефон. — Головний бос на горизонті.

​Марк зблід на секунду, а потім різко перехопив мою руку, яка лежала на столі. Його долоня була теплою і несподівано твердою.

​— Починаємо прямо зараз, — прошепотів він мені на вухо. — Будь ласка, не кажи «Гіпопотам» у перші п’ять секунд.

​Я відчула, як Настя за моєю спиною затамувала подих, а Ден від несподіванки впустив свій круасан прямо в лавандову воду. Юля наближалася до нас, і я зрозуміла: гра почалася.