Глава 1: Коли доброта стає планом операції

Мене звати Аліса, і я — Фея Доброти. Звучить нудно, правда? Я сама так думала, поки не опинилася в Країні Дружби. Тут усе настільки приторне, що хочеться терміново знайти бодай одну роздратовану відьму, щоб просто випити з нею кави в тиші.

​Сьогодні мій перший робочий день. У моїй «сумці добрих справ» лежить список завдань, розписаний по хвилинах. Я не просто махаю паличкою — я стратег! Я розрахувала, що рівень щастя вельфів падає рівно о 14:00, бо вони втомилися плести свої нескінченні вінки. Мій план — додати краплю «магії енергії» в їхню вечірню росу.

​Стою за кущем, поправляю крильця, які постійно чіпляються за гілки. Я виглядаю як справжня професійна фея, але всередині знову це знайоме відчуття: хочеться провалитися крізь землю, якщо хтось побачить, як я готую свій «добрий план».

​— Так, — шепочу сама до себе, — якщо я виллю це в джерело, вони будуть такі щасливі, що просто не зможуть зупинитися від захвату.

​Я витягла флакончик. Руки тремтять. Я перевірила дозування тричі. Але... чекайте, а що, якщо я переплутала «магію радості» з «магією нестримних танців»? У моєму блокноті написано одне, а в сумці — інше.

​— Та ні, — відмахнулася я, — я ж Аліса, я все прорахувала.

​Я вилила флакон у джерело. Вода заіскрилася яскраво-фіолетовим кольором. Красиво? Дуже. Але через секунду з лісу почулося не радісне «ура», а якесь божевільне гупання ніг. Вельфи почали танцювати. І не просто танцювати — вони витанцьовували такі па, які б не витримав навіть професійний балетмейстер.

​Я присіла за кущем, намагаючись стати непомітною. Мій перший «план доброти» перетворився на стихійне лихо. Якщо про це дізнається Головна Відьма, мене розжалують до рівня «феї-помічниці з прибирання пилу».

​Господи, невже я знову все переплутала? І чому, ну чому я не можу просто бути звичайною феєю, яка тихо сидить на квітці?