Епілог

Доля помилувала наших героїв. Усіх, чи майже всіх... 

Філіп залишався на троні сорок три роки і зумів пережити дві війни, з яких вийшов без жодної подряпини. 

Катріна, отримавши бажане, поринула у придворні радості – відкрила власну шоколадну фабрику, проводила весь час із фрейлінами та поступово втратила в очах чоловіка привабливість. Як не сумно, але їй довелося зіткнутися з фаворитками, які з'являлися і зникали в житті короля, втім, жодного разу серйозно не порушивши їхнього сімейного добробуту. 

Фалько ді Гірс зник за кордоном, де змінив ім'я та за отримані кошти безбідно прожив ще десять років. Щоправда, це анітрохи не змінило його вдачу. Посваривши з одним із вельмож, він отримав удар у спину, який завдав йому такого ж найманого вбивця. 

Алехандро присвятив своє життя королеві, що слабшала день від дня. Він залишив двір і переїхав до Йоханни, де вони таємно повінчалися, щоб разом сумувати за втратою Едвіна, втішати один одного й іноді дозволяти променям сонця заглядати в їхню спальню. 

Щодо Деріка – щаслива доля ніколи йому не зраджувала. Маючи дивовижну стійкість і здоров'я, він і в шістдесят років міг укласти на лопатки будь-кого, хто кинув би йому виклик. Між ним і Шарлоттою збереглася та дещиця ніжних стосунків, яка прикрашає медовий місяць і робить закоханих щасливими до кінця днів. 

Про свою таємницю графиня нічого не розповіла і лише раз відвідала могилу Едвіна, де під чужим ім'ям лежав той, хто залишив у її житті незабутній слід.