Глава 39

- Поквапся! - Алехандро вів Філіппа коридорами палацу, не даючи до пуття озирнутися. - Освоїшся потім, зараз на це немає часу!

Під глибоким каптуром обличчя принца не було видно, залишалося сподіватися, що ніхто не надасть значення дивному відвідувачеві. 

- Як її величність? - Філіпп відчував неприємну порожнечу в животі, атмосфера була, м'яко кажучи, гнітюча, хоча ніхто ще не вдягнув траурних суконь. При всій різниці між близнюками у них була одна спільна яскрава риса - відраза до хворих і страх перед небіжчиками. 

- Їй стало гірше. - байдуже кинув Алехандро. -Твій обов'язок перебувати поруч, дорогою я розповім, хто з придворних зараз у покоях. Не думаю, що знадобляться якісь розмови, але це найкращий час для того, щоб вжитись в роль. Несподіване нещастя і страх можуть суттєво змінити людину. 

-А герцогиня? 

-Катріна вже там, думаю, вона тебе зуміє підтримати в потрібний момент.

- Ви зараз говорите про мої братські почуття?

Алехандро зупинився і глянув на сина, з ним однозначно відбулася якась зміна. Крізь цинічність і зухвалість прослизали почуття. яких не було… не повинно бути! Риси королеви, яка понад усе ставила любов.

- Я зараз говорю про твій обов'язок, про те, що тобі потрібно пройти останні кілька кроків і не спіткнутися! - холодно прошипів він.

- Проте йдеться про мою сестру… - ніздрі Філіппа тремтіли. Він стільки років був відірваний від рідних, стільки втратив, що раптом відчув бажання, хоча в на мить заповнити цю порожнечу. 

- Яка й гадки не мала про твоє існування! - закінчив думку батько, 

- Як і Едвін.

- Сподіваюся, родинні почуття не змусять тебе зізнатися їй у всьому в останню хвилину? Королева ніколи не була близька з твоїм братом, це знають усі, тож підтримуй легенду і не дозволяй собі розкиснути!

Вони рушили далі, обираючи найвіддаленіші й погано освітлені коридори, поки не опинилися у відокремленій частині палацу, призначеній для слуг. Алехандро кілька разів постукав - умовний знак давав зрозуміти, що прийшли саме ті, на кого тут давно вже чекали. Замок клацнув і брати вдруге за останні кілька днів зіткнулися віч-на-віч. 

- Що тебе так затримало? - без передмов почав Едвін, якого очікування і невідомість зробили нестерпним.

- Ти хотів запитати: «хто»? - Філіпп навіть на відстані відчував, що його близнюк дійшов до останньої краплі терпіння.

- І?? - Едвін підняв брови, спалюючи поглядом брата.

- Його прізвище починається на «Р», здогадуєшся, про кого я? - Філіпп увійшов усередину і скинув плащ, із задоволенням приземляючись на стілець.

- Ти хочеш сказати... 

- Так, дорогий братику! Тричі воскреслий граф Дерік Рос Джонс. Він прийняв мене за вашу світлість і ледь не скрутив мені шию. На твоєму місці, Едвіне, я б обрав іншу жінку, цю охороняє занадто злий пес!

Едвін, що миттєво зблід, як крейда, кинув на брата розлючений погляд, але Алехандро швидко набридла ця перепалка.

- Я вам не заважаю? - насупивши брови, вставив кілька слів віконт. - Якби вам було по десять років, я б із задоволенням залишив вас грати в шаради, але в нас кожна хвилина на рахунку!

Філіппу не залишалося нічого іншого, як скинути куртку і переодягнутися в речі брата, приготовані для такого випадку. На щастя, вони відмінно на ньому сиділи, не вистачало тільки деталей. Віконт оцінювально глянув на двійника - у метушні, коли всі охоплені нервовим збудженням, навряд чи можна помітити щось, що видавало б його справжню особистість. Не вистачало тільки дрібниць.

- Перстень! - Алехандро вказав очима на законного спадкоємця. - Усі знають, що його світлість із ним не розлучається.  

Едвін ще більше змінився в обличчі. Каблучка з чорним каменем справді була йому дорога, і він зі злістю зірвав її з пальця. 

- Якщо це так важливо для тебе, я привезу його і поверну особисто, щойно все буде позаду. - Філіпп був байдужий до цяцьок і говорив абсолютно щиро.

- Ваша величність! Це честь для мене! - Едвін картинно вклонився. 

- Я кажу цілком серйозно. Ми обидва погодилися на це, якщо мені не відрубають голову через зраду, я буду першим, хто приїде подивитися на твої землі. Заздалегідь кажу, я терпіти не можу Фульдське і мені набридло його пити, зображуючи захват. Запасися чимось міцнішим, наприклад, бренді. До того ж хтось із шанувальників твоєї майбутньої дружини точно наставить тобі відмітин і нас уже не плутатимуть, тож боятися нічого! 

Настала тиша. Едвіна роздирали суперечності, у нього, як і у Філіппа, було багато причин злитися, але все ж вони залишалися братами! Він скорчив міну, дивлячись на яку його близнюк мимоволі розсміявся, після чого перетнув кімнату і розкрив обійми. Дивлячись на них, Алехандро відчув дивне почуття - у нього защеміло серце, а цю слабкість наближений королеви ніяк не міг собі дозволити. 

- Мені пора, - Філіпп розправив плечі. - Я завжди тримаю слово, тож - оревуар! 

- Одну хвилину! - герцог підійшов до батька. - Мені ви нічого не хочете сказати?

Очі в нього гарячково блищали, а в душу давно почали закрадатися сумніви. Чомусь він згадав ті байки. які неодноразово чув - про близнюка короля, якого тримали в масці десь у страшній в’язниці. В нього по спині побігли доріжки холодного поту, а ноги зробилися ватяними, тому довелося кілька разів глибоко вдихнути. Зусиллям волі принц відкинув від себе жахливі картини і повернувся до того, що зводило його з розуму останні кілька годин. До своєї маленької перлинки, долею якої вже розпорядився холодний і безжальний віконт. 

- Я пришлю людину, вона виведе тебе і розповість, де на щасливчика чекає його нагорода. Але дозволь дати пораду, я б на твоєму місці послухався брата! Якщо рос Джонс дійсно живий, краще триматися від нього якомога далі! З твоїми теперішніми статками ти можеш обрати будь-яку жінку без минулого. Я навіть допоможу отримати розлучення якісь з фрейлін, якщо це буде необхідно, бо життя - річ надто дорога! Не знаю, чи пробачить граф дружину, але суперника - точно ні!