Глава 32

У Деріка сильно свербіли руки з'їздити гостеві по фізіономії, але нападати зі спини і бити беззбройного не дозволяв кодекс честі. Він пограв кинджалом і усміхнувся:

- Якби я прожив стільки років, скільки разів мене обіцяли відправити на той світ, то давно став би безсмертним. 

- Тоді вам дуже щастило! Щоправда, цього разу ви, графе, перейшли дорогу занадто багатьом людям...

У словах Філіппа було більше правди, ніж бравади. Поки вони мило розмовляли в кімнаті «Умбрійського ведмедя», Алехандро міряв кроками свої покої в палаці. Щось пішло не так, він це бачив, але не міг повернути у свої руки кермо влади. Нарешті, пролунав умовний стукіт у двері.

- Ваша світлосте... - ді Гірс увійшов до покоїв і коротко вклонився. 

- Є новини? Ви добули папери?

- Ні, вчора це було зробити неможливо, - жоден мускул на обличчі найманця не здригнувся.

- Неможливо? Для вас?! Ви мене розчаровуєте... - Алехандро був явно роздратований. - Хто ж вам завадив?

- Ваш син. 

- Едвін?! Але яким чином? 

- Якщо хочете знати подробиці, запитайте в нього. Чи ви воліли б, щоб я оглушив його і залишив лежати в коридорі? Боюся, це не посприяло б нашому плану. 

Фалько не став заглиблюватися в подробиці, інакше розмова могла перейти в небажане русло. 

- У такому разі, ви не впоралися із завданням. Наскільки мені відомо, наша підопічна має намір сьогодні виїхати. Мені потрібні папери, ді Гірс, сьогодні ж, і це не все. Я не отримав звісток від Філіппа і підозрюю найгірше. Знайдіть вірну людину і відправте в «Умбрійського ведмедя».

- З першим пунктом ви можете не поспішати. Королева побажала влаштувати кінну прогулянку і запросила взяти участь у ній усіх гостей. Протеже його світлості доведеться залишитися, а я отримаю папери. Щодо другого, мені дозволено буде висловити свою думку? 

- Говори! - терпіння Алехандро було на межі. 

- Нам краще почекати. Я зроблю все сам, довіряти таку справу навіть вірним людям я б не ризикнув.  

- Гаразд, але покваптеся! У нас є всього один день! 

Фалько відкланявся. Рана все ще давалася взнаки, він не хотів вплутуватися в нову бійку, але ця розмова змусила найманця задуматися. Кажуть, щури тікають з корабля перед потопом. На гербі ді Гірса красувався леопард, але це не заважало йому заздалегідь шукати шляхи до відступу. 

Як і належить людині з його розумом, зв'язками і спостережливістю, він був обізнаний про все, що відбувалося в палаці. Ідею кінної прогулянки королеві підкинули недарма, вона належала гоф-дамі й мала виглядати дуже привабливою. Ще б пак - така чудова погода, почесні гості в домі й можливість ще раз блиснути красою вбрання. Відсутність придворних і особистої варти подарувала Фалько ту саму можливість, яку він упустив учора. Найманець був майже до кінця впевнений - пані Рос Джонс не повезе документи із собою, вона залишить їх у кімнаті подруги десь під замком в одній із секретних шухляд. Він навіть міг передбачити в якій - десь із дрібничками, що не привертають увагу.

Щоправда, ще залишалося питання: як проникнути в кімнату, але й тут він усе вирішив найпростішим і найдоступнішим чином - підкупив служницю. 

- Як тебе звати? - холодні очі, не кліпаючи, дивилися на дівчину.

- Фіона, ваша милість - бідолаха заламувала руки і не могла від страху підняти очі.

- Така справа, Фіона, твоя пані вкрала важливі документи. Якщо ти допоможеш їх повернути, вона не потрапить до в'язниці, а тебе не звинуватять у спільництві.

- Що ви таке говорите, пане! Я ні в чому не винна!

- Тому я і готовий тобі допомогти. Це папір із печаткою королеви, ти його одразу впізнаєш. Знайди і принеси мені!

- Але пане, як же, адже графиня все закриває на ключ! - в очах бідолахи читався жах.

- Я дам тобі ключі, який-небудь із них підійде, але врахуй, якщо ти надумаєш мене видати або попадешся...

У глибоку кишеню покоївки перекочувала зв'язка ключів, вона схлипнула і зробила реверанс. Тепер Фалько був майже впевнений в успіху і очікування його не обманули. Не минуло й години, як дівчина повернулася - з червоними плямами на щоках, ховаючи щось у тремтячих руках під фартухом. Ді Гірс забрав документи, і вони тут же зникли в нього під дублетом. 

- Ти молодець. Фіона! Це тобі за роботу! 

Фалько ніколи не скупився - поскупившись із грошима, можна було поплатитися свободою або навіть життям. Дівчина зробила кніксен і витерла сльози, не вірячи тому, що її статки поповнилися такою сумою!

- Іди, - найманець відпустив свою помічницю і встав. Тепер він міг вирушити туди, де можна вбити одним пострілом двох зайців - в «Умбрійського ведмедя». Він був майже впевнений, що знайде там не тільки Філіппа. Коли ледве живого його тягли в кімнату заїжджого двору, він чітко чув слова Шарлотти. Рос Джонс має чекати на свою маленьку пташку саме там, або він, Фалько, з'їсть свій капелюх! 

Дорога до таємного притулку Філіппа зайняла не понад годину - дуже зручно для тих, хто хоче бути поблизу і водночас не показуватися на очі. Ді Гірс спішився, упевненим кроком перетнув подвір'я і ввійшов у низькі двері, з неприязню вдихнувши запах смаженої цибулі та не надто чистого одягу. Вигляд нового відвідувача не дуже надихнув Осгода, але він як годиться розшаркався перед гостем. 

- Зніматимете кімнату? - обережно поцікавився власник закладу.

- Ні, мені потрібна одна людина, якщо ви мені допоможете її знайти, я добре заплачу. Якщо ні, - він торкнувся зброї, - теж віддячу, тільки по-іншому.  

Товстун витер піт, що виступив на лисині. Уряди-годи удача була на його боці! Замість того, щоб думати, кого з панів йому видати насамперед, можна було махом позбутися обох! Він поманив до себе нового постояльця і щось прошепотів йому на вухо, а потім стрімголов кинувся до дверей і зачинив їх, повісивши вивіску. Від гріха подалі - на сьогодні з нього вистачить бузотерів! Осгод навіть прочитав молитву і поцілував хрестик, що висів на шиї, приготувавшись до найгіршого, але, як не дивно, згори не долинало ні звуку. Насправді пани обійшлися без кровопролиття і в цей самий момент вирішували все полюбовно.