Глава 22

Запрошення від її величності застало Філіппа зненацька. Він ще не повністю оговтався після випадку на пікніку і насолоджувався ніжною турботою Катріну, яка відчувала і частину своєї провини. Вихідка Модесто і те, що йому вдалося безслідно втекти, страшенно розсердило і схвилювало герцогиню - вона й подумати не могла, що коханець посміє переступити дозволені межі! 

Вдарити свого господаря! Таке не просто було забути, і поранене самолюбство Філіппа заліковували не тільки зілля, а й обережні ласки «дружини». Поки він розмірковував, як вчинити з поїздкою до палацу, Катріна влаштувалася поряд, дозволивши покласти голову собі навколішки.

- Це, безумовно, особливий знак уваги, - задумливо промовила вона, проводячи гребенем його кучерями. - Але що ви збираєтеся робити?

- Їхати, як же інакше! Мене набагато більше турбує, чим викликана так звана прихильність.Я не знайомий з сестрою, але достатньо чув про неї та ніколи не помічав особливої щедрості. Кажуть, вона дуже розумна і навіть хитра, в цьому я не сумніваюся, бо стати королевою-регентом може не кожна жінка.

Філіпп, зітхнувши, залишив любовне гніздо і зупинився навпроти дзеркала, критично розглядаючи власне відображення. На щастя, під час сутички Модесто не зламав йому носа, але шрам на губі залишиться обов'язково!

- Ласкаво просимо до сім'ї! - хмикнула Катріна, згадуючи власне розчарування і приниження, які її змусили пройти, щоб зайняти своє місце. - Вам ще доведеться дізнатися багато про власних родичів, від них можна очікувати будь-яких сюрпризів! Але титул… адже це означає, що ми повинні будемо виїхати з Доліша.

Вона пройшлася по кімнаті і виглядала скоріше схвильованою, ніж засмученою.

- Не чую у вашому голосі прикрості, - підхопив Філіпп.

- Сказати вам правду? - Катріна підійшла до нього і зупинилася навпроти. - Я ненавиджу цей дім! Коли я вперше сюди приїхала, ми щойно уникли смерті від віспи, потім... Всі мої мрії розбилися вщент, я думала, що зможу бути тут хазяйкою, що в мене буде власне незалежне життя і гроші. І що я замість цього отримала? Навіть не хочу говорити! Так, я рада буду поїхати!

- Але Дамп'єр, ви уявляєте собі, де це? - двійник Едвіна не розділяв такого натхнення. - Я не для того вибрався з тіні, щоб знову перебратися до глушини.

- А мені все одно, аби якомога далі звідси!

Герцогиня була абсолютно відвертою. Тут все навіювало спогади, які не тішили душу: зради Едвіна, роман із Модесто, позашлюбна дитина. Вона хотіла знову відчути себе хазяйкою становища і здобути владу над серцем гідного її чоловіка. Поява Філіппа стала тим самим порятунком, про який честолюбна красуня навіть не мріяла. Вона подивилася на свого теперішнього чоловіка довгим поглядом, але їхній тет-а-тет раптово перервав стукіт у двері. Принесли листа, і Філіпп негайно взявся за читання.

Спочатку його обличчя виражало здивування, розчарування і наостанок – прикрість, яку не вдалося приховати. Алехандро у властивій наказній манері вимагав приїзду сина, не залишаючи йому шляхів до відступу. Усі подробиці треба було дізнатися на місці – в якомусь глухому містечку. Він не залишив навіть адреси! У зазначений день карета мала доставити гостя туди, де на нього чекали, не уточнюючи жодних деталей.

- Чудове рішення! Ніби я не говорив раніше, що здатний думати своєю головою! - він відкинув листа і Катріна швидко його схопила.

- Ви не довіряєте цій людині чи боїтеся, що вона підлаштує вам пастку?

- Ця, як ви висловилися людина - мій рідний батько, так що я скоріше побоююся, що вона знову візьме на себе обов’язок приймати рішення за мене! Досить того, що до сімнадцяти років я гадки не мав про своє походження. Забути, який це був сюрприз досі складно!

- Ви ж не думаєте, що батько… я хотіла сказати віконт, надумає повернути все на свої місця?

- Якби я не знав про його наміри, то міг би засумніватись і в цьому. Ні, він задумав нову гру, а мені в ній відведено роль звичайного пішака.

Ця прикра деталь не зачепила Катріну. Вона звикла вважати, що є люди, наділені більшою владою і якщо вони на твоїй стороні - це тільки гарний знак. Саме тому вона промовила, граючи листом, наче віялом. 

- А може, він, навпаки, дуже розумний? Так, ми не знаємо подробиць, але хіба можна за теперішніх обставин довіряти паперам чи іншим людям? Вам варто поїхати, а погоджуватись на пропозицію чи ні – рішення залишиться за вами. І ось що… можете вважати, що я завжди буду на вашому боці!

Ці слова втішили Філіппа. Або його брат був справжнім віслюком, або примудрився так розчарувати дружину, що вона знаходила задоволення у своїй вишуканій помсті.

- Ваша губа ... вона все ще болить? - Катріна провела по його щоці кінчиками пальців.

Заперечень не було, і герцогиня наблизила обличчя, щоб подарувати найніжніший з поцілунків. Губи у Катріни були бархатистими й вологими, майже невинними, і відірватися від них було не так просто. Насолоджуючись моментом ніжності, Філіпп встиг подумати  ще про одне: якщо Едвін проміняв таку дружину на коханку, то його фаворитка має бути незвичайною жінкою, або його світлість герцог Ламарський просто божевільний!

- Ви уважно прочитали листа? - спитав він, коли їхні обличчя віддалилися один від одного.

- Цілком! І я впевнена, що ваш батько вигадає спосіб, як нам вчинити з візитом у палац. Зрештою, це офіційна церемонія, а не сімейна вечеря, ризик не настільки великий!

- Ви справді так думаєте, люба Катріно? Якщо нас розкриють, ви першою потрапите в опалу – не розпізнати самозванця, ніхто в це не повірить! Вас звинуватить у державній зраді!

- Ні, лише в подружній, - вона зневажливо скривила губи, - а в цьому немає нічого нового для королівської родини. Я не планую сідати на трон і не беру участі у змові. Їдьте спокійно, я чекатиму від вас звістки,  як вірна дружина!

Ці слова вона запечатала новим поцілунком, зовсім не здогадуючись про те, що вже виявилася втягнутою у майбутній переворот. Філіпп промовчав, він і так був надто відвертим, адже від згоди Катріни залежало їхнє спільне майбутнє, а тепер саме життя…