Глава 19

Алехандро перебував у глибокій задумі. Останні кілька днів він ніби сидів на голках, сподіваючись, що Йоханна прийде до тями і захоче його бачити. Вона мовчала. Спочатку він списував усе на нездоров'я, але лікар давав обнадійливі прогнози і поступово цей страх зник. Потім якось непомітно в душу пробралося гнітюче почуття невпевненості. Алехандро опинився в статусі покинутого коханця, королева більше з ним не радилася і могла зробити будь-які кроки — це було цілком у її характері. 

Після мізерного сніданку - Алехандро шматок не ліз у горло - він все ще був у похмурому настрої і відповідав не до речі, зовсім не звертаючи уваги на присутніх у салоні придворних. Його не цікавив ні більярд, ні карти, але на щастя, саме в цей момент до кімнати увійшов камердинер із ранковою кореспонденцією. Листи були акуратно складені на таці, і він недбало відкинув більшість із них. Перебираючи конверти, віконт вихопив очима знайомий почерк і відчув, як у душу пробрався холодок.

Послання було з Доліша. Алехандро скоріше зламав печатку і розкрив конверт. Хотілося сподіватися, що Філіпп роз'яснить те, що трапилося, або хоча б натякне, хто був донощиком, але в короткій записці йшлося зовсім про інше. Дехто сильніший за королеву матір, явно втрутився в гру. Ельфріга, яка керувала зовсім не жіночою рукою і ніколи не мала до брата прихильності, раптом забажала нагородити новонароджену племінницю титулом. Це була невимовна і незрозуміла щедрість з її боку. Якби в Едвіна народився хлопчик, про таке не було чого й мріяти, але для Флоренци її величність зробила виняток.

Офіційно церемонія мала пройти в абатстві, отже, і у ній мали бути присутніми батьки і хрещені. Філіпп зовсім не прийшов від такого запрошення у захват і негайно написав батькові.  При всій своїй самовпевненості він не був готовий віч-на-віч зустрітися з сестрою, і вважав за краще у разі небезпеки «згорнути прапори». Краще залишатися живим сином віконта, ніж мертвим принцом.

Алехандро знадобилося кілька хвилин, щоби проковтнути новину. З одного боку, все йшло якнайкраще – одному з його синів благоволила правителька, з іншого – це був величезний ризик для Філіппа. Тільки сліпий не міг побачити в цьому чудовий шанс для схвильованої матері підтримати сина, і Алехандро негайно цим скористався.

- Віконт, ви залишаєте нас? – його схвильований вигляд і зблідле обличчя не могли залишитися непоміченими в суспільстві.

- Так. Я отримав листа і змушений відкланятися. Термінова справа.

- Погані новини? Кажуть, останнім часом суцільна напасть із листами! Її величність навіть змінила особисту охорону, цей молодий офіцер дуже непоганий з себе.

Ці шпильки явно були призначені коханцю її величності, хоч і були завуальовані. Нова охорона, молодий красень-офіцер – все було не на користь віконту! Він скрипнув зубами і поспішно вийшов зі спільної вітальні, прямуючи до покоїв Йоханни. Зараз незайвим було побажати собі удачі або навіть прочитати молитву, щоб королева погодилася приділити небажаному візитеру хоча б п'ять хвилин, але удача і тут змінила Алехандро.

- Її величність нікого не приймає! – фрейліна, що з'явилася з покоїв, похитала головою – Мені надзвичайно шкода.

- Ви впевнені, що назвали моє ім'я? - Алехандро покосився на офіцера, що стояв у чаті.

- Можете не сумніватися. Її величності нездужатися і заборона стосується всіх відвідувачів.

- У такому разі, – подумавши секунду продовжив віконт, – не могли б ви передати цей лист?

Він простяг конверт зі зламаною червоною печаткою. Фрейліна замислилась. Лілея була добре їй знайома, отже, послання так чи інакше стосувалося герцога Ламарського, і вона погодилася надати допомогу.

- Чекайте тут! – дівчина поспішно пішла, нечутно прикинувши двері, а в кімнаті залишилися двоє – молодий офіцер і віконт, що не міг знайти собі місця.

Алехандро раз у раз кидав погляди на молодика, який нерухомо застиг всього за кілька кроків від спальні його коханої. Він і справді був гарний собою – чорнявий, темноокий, з виразними рисами обличчя та стрункою статурою. Такий міг сподобатися навіть королеві, особливо якщо вона більше не відчувала себе в безпеці.

Це розпалило бажання Алехандро повернути милість її величності, хоча він близько не вгадав роль охоронця. Поки віконт поглядав на нього з ревнощами, Модесто (а це був саме він) своєю чергою нагороджував гостя непривітним поглядом. Колишній охоронець і коханець Катріни отримав недвозначний наказ стежити за Алехандро, і тепер він сам з'явився сюди, та ще й з таємним посланням!

Уявні суперники так і з'їдали б один одного очима, але тут двері спальні відчинилися і Йоханна – бліда, але сповнена рішучості, вийшла назустріч. Охоронець шанобливо відступив убік, а коханий, що провинився, схилився в поклоні і доторкнувся губами до простягнутої руки королеви, яка трохи тремтіла.

- Ваша величність, – його тон був покірним і лагідним, а погляд, сповненим надії, - як ваше здоров'я?

- Облиште, віконт, - нетерпляче сказала вона і знаком наказала всім піти. – Я здорова рівно настільки, щоб зараз же вимагати від вас пояснень. Коли ви отримали листа?

- Щойно. І одразу ризикнув передати його вам. Хоча ні, буду чесним, – він понизив голос. – Я хотів зробити це особисто, тому що весь час думаю про вас.

- Ви хоч розумієте, що наробили? – перервала вона нікому не потрібне освідчення. - Якщо Філіп з'явиться на церемонії, його одразу ж розкриють! Ельфріга розпізнає брехню миттєво, це вам не слуги та випадкові приятелі, вона дуже спостережлива, можете мені повірити! На додаток, я думаю, їй щось відомо, я відчуваю, що це так, а мої передчуття зазвичай вірні!

Алехандро не заперечував і не переривав мовчання, яке запало в кімнаті.

- Титул герцогині Дамп'єрської... У кращому разі вона хоче заслати всю сім'ю якомога далі від себе на кордон, – продовжила міркувати вголос королева. - Дамп'єр! Всім відомо, що це постійний ризик війни із сусідами... Ви повинні повернути все на свої місця! На церемонію поїде Едвін, а не його брат, а про Філіппа я подбаю сама!