Розділ 16

Ультиматум

- Що це означає? – Нарі стояла на тренувальному полі, - якийсь новий вид тренувань?

Тонері стояв перед нею, схрестивши руки на грудях. 

- Я покликав тебе сюди, бо знав, що у кабінет ти йти відмовишся, - промовив він спокійно, - настав час поговорити, Інарія.

- Про що мені, звичайній омезі, говорити з лідером протистояння?

- Думаю, ти все чудово розумієш, - сказав Тонері, - вже майже осінь. Ти достатньо довго тут, у Сигмі. Що думаєш про організацію?

- Тут багато хороших людей, які борються за справедливість, - відповіла Нарі, - всі вони бажають нарешті жити у мирі, не ховаючись. Правда, що стосується вашої політики, вона не дуже мені близька.

- Про що саме ти говориш?

- Останні наші напади. Раніше ми просто намагались привернути увагу громадськості, лозунги і риторика були спрямовані за ідею рівності! Проте, під час останніх двох рейдів постраждали цивільні.

- Коли влада Альф буде скинута, всі отримають компенсацію.

- Ось воно! – схилила голову на бік дівчина, - скинута влада. Тонері, хіба ви не хочете просто помінятися місцями з Альфами?

- Твій друг пожалівся на мене? – криво всміхнувся Тонері.

- Лео тут ні до чого, це було більш ніж очевидно з самого першого дня, як я тут опинилась, - промовила дівчина, - Май та Ноа виснажені! Вони завжди на передовій. Їхні поранення не встигають загоїтися, а ви вже знову відправляєте їх на нове діло. Ваше ставлення до Альф не приховати навіть за фальшивою дружелюбністю.

- Майдена Лотаріс та Ноа Адельсон – передові бійці, не розумію, чому тебе це дивує. У нас тут всього вісім Альф. Звичайно, вони постійно зайняті. Але не більше, ніж інші.

- І все ж таки! Ви ставитесь до Альф як до гарматного м’яса.

- Мила моя дівчинко, а як вони роками ставились до нас? Вони оселились у найблагодатніших землях, а нас використовували як батарейки для бар’єру Світового древа!

- Древо помирає! Лише ми могли…

 - Тебе правда це влаштовує? – обірвав її Тонері, - барєр зменшується. Древо слабшає. Цей світ помирає!!! Не стане древа – ми більше не будемо їм потрібні. Як думаєш, коли почнеться боротьба за останні території та плодючі землі, що стане з нами? Альфи винищать нас! Тому ми маємо завдати удару першими. Ми так чи інакше будемо до них милосерднішими, ніж вони до нас.

- Тоді чому б нам не шукати шлях до порятунку Древа?! Тоді б нікому не довелося помирати!

- Передові вчені Альф вже роками займаються цим питанням, але, як бачиш, безрезультатно. Та якщо тобі раптом так шкода наших маленьких Альф, ти можеш все змінити, - подав плечима Тонері, - можеш допомогти Адельсону та його подружці.

Нарі здивовано поглянула на нього.

- Але як?

- Все просто. Ти нарешті розкриєш свій поклик.

- Не розумію.

- Нічого складного, я тебе всьому навчу. Ми приводитимемо тобі Альф. Ти ставитимеш на них мітки і братимеш під контроль так, як це роблю я. І коли у нас буде більше бійців, Ноа та Май більше не доведеться відігруватись за всіх.

- Це жарт? – Нарі нервово усміхнулась, - думаєте, я на таке здатна?!

- О, ще й як здатна! – схопив її за руки Тонері, -  було б бажання!

- Ви просто хочете створити свою армію Альф? Навіщо?

- Аби нарешті перехилити ваги на наш бік! Власне, наших сил вже зараз вистачить для того, аби взяти під контроль головний офіс Фаворита. Але перестрахуватися хотілося б. Альф, на яких стоїть моя мітка, може виявитись недостатньо.

- Вони хоч в курсі?! Вони знають, що мічені?!

- А навіщо? Хіба Альфи питали, чи хочемо ми тавро з порядковим номером на зап’ястку?!  - зло промовив лідер, - чи питали вони дозволу у тих, хто опинився на фермі? Не будь наївною, Інарія. Альфи знищили б нас, якби не енергія життя, яка потрібна Древу. Ми роками обагряємо коріння Світового древа своєю кров’ю, аби підтримувати бар’єр, але все, що ми отримали – це тавро, халупа у гетто та презирство усіх, хто живе за стіною від нас. Настав наш час.

- Та як ви не розумієте! – випалила Нарі, - наш ворог – не Альфи, не Фаворит. Наш спільний ворог – це туманність, яка несе хворобу. Нам потрібно думати про те, як підтримати бар’єр. Ви хоч намагались поговорити?!

- Поговорити? Хах… а ти така ж наївна, як і твоя матір.

- Що?.. – Нарі завмерла.

Тонері глибоко зітхнув. Погляд його став холодним та жорстким. Він наблизився до Нарі та попустив між пальцями пасмо її волосся.

- У тебе її риси обличчя, її колір волосся.

- Ви знали мою матір?..

- Звичайно. В тебе навіть характер її. А от очі від батька. Тому вони мене найбільше дратують, - Тонері обійшов її стороною, - Ліндель, так її звали. Вона також хотіла жити в мирі з Альфами, повернути старі часи, коли Альфи і Омеги створювали пари. Я все намагався їй пояснити, що це неможливо. Але вона мене не слухала. Вона мала надзвичайно сильний поклик, вона буквально була здатна перебудувати живий організм на молекулярному рівні! Вона була бездоганна. Ми мали втекти разом! Але вона зустріла того триклятого Нейса і закохалась. Жінки… я щодня намагався витягти її, забрати із собою. І не зміг. Ця ідіотка завагітніла і вони втекли! Зникли! Трясця! Скільки ж я часу витратив на пошуки. Який біль мені довелось пережити, коли я дізнався, що Адельсон знайшов їх першим?! Твій батько зник. Думаю, він просто втік. А от Ліндель вбили на місці. Занадто небезпечним вже був її поклик для Альф.