Розділ 14

Крик

Скільки Айріс себе пам’ятав, Нарі завжди була така. Кидалась у вогонь перша, захищала їх, приваблювала багато уваги до себе, аби лише на них не дивились. У цьому прогнилому, сірому гетто її очі сяяли наче безкрайні галактики, лунав її дзвінкий сміх. Вона була енергійна, щира та, іноді, йому здавалось, безстрашна. У світі, ворожому для омег, Нарі завжди знаходила щось світле і добре. Своїм теплом вона могла зігріти всіх, хто того потребував. Але її саму зігріти не міг ніхто.

І Нарі завжди була поряд з ним. З самого народження вони була разом, як брат і сестра. Вона завжди міцно тримала його за руку. І він думав, що ніколи не хоче відпускати її маленьку долоню, ні з ким не розділить її тепло. А потім Агата привела додому ще двох малих омег. Дівча постійно скиглило, а хлопчик сьорбав носом, витираючи свої, опухлі від сліз, очі. Але він намагався видаватись сміливим і сильним. Айрісу він одразу не сподобався. Можливо, тому що тепер Нарі мала наглядати ще й за цими двома. Вона ніяк не могла відвернутись від них, тим більше, мала одразу ж до неї привʼязала. Вона була хвороблива, худорлява, бліда і без кінця рюмсала.

Коли вони почали жити разом, багато що змінилось. Спочатку, Діона почала бігати за Нарі хвостиком, а Лео тримався осторонь. Але згодом, він почав втручатися у їх з Айрісом повсякдення. Він допомагав їй та Агаті готувати, вчився прибирати і прати речі. Робив те, що вмів, але чого ніколи не хотів робити Айріс. І золотоволосого це дратувало. Лео робив все погано і неправильно. Часто бив то чашки, то тарілки. Майже завжди розливав воду, соромився торкатися жіночої білизни, а підлогу взагалі мити не вмів, постійно затоплював сусідів знизу. Бабця, що там жила, майже кожного тижня приходила сваритися. І Нарі постійно відволікалась від своїх справ, щоб допомогти цій бідосі.

В один день це настільки вибісило Айріса, що він підхопив Лео разом з ганчіркою та почав пояснювати повільно і в деталях, де він косячить. Він накричав на нього і сказав, щоб той все повторював за ним, він працюватиме разом із ним поки той не навчиться. І… це подіяло. Лео швидко почав вчитися лише тоді, коли йому пояснював саме Айріс. Агата не могла натішитись, а Нарі тепер не відволікалась від справ і тренувань.

З часом Айріс все більше помічав, що Лео насправді дуже старанний хлопець. На відміну від нього та Нарі, вони з сестрою жили з батьками. У них хоч трохи, але було дитинство. Тому, зараз він всьому вчиться з самого початку. Лео був дуже соромʼязливим та спокійним. У нього завжди були теплі руки, мила посмішка, він тихо сміявся та майже ніколи не дивився в очі. У нього було мʼяке волосся, а ще чим старше вони ставали, тим приємнішим ставав його голос.

Вони росли. В одну мить Айріс зрозумів, що його наче пробиває струмом, коли Лео торкається його. Коли їх погляди пересікались, серце починало битися швидше, а думки плутались і гострий на язик Айріс губився і не знав, що сказати. Але погляд Лео завжди був спрямований не на нього…

З кожним роком, Нарі ставала все більш неконтрольованою. Намагаючись відвести увагу від Ді, Лео та самого Айріса, вона все більше починала прирікатися з бетами-наглядачами. А іноді, втікала з оглядів, чим виводила з себе Альфу Йомія. Вона не помічала основного. Що у той момент, коли вона приймала удари, Лео всіма силами намагався прийняти її біль на себе. І від власного безсилля він страждав ще більше. В такі моменти, серце Айріса виривалось з грудей. Біль душив його, він стискав його груди наче ланцюгами, які лишали по собі шрами. І Айріс втомився… втомився бути хорошим другом, який нічого не здатен зробити.

Ще з дитинства було зрозуміло, правильно використовуючи поклик, він міг отримати що завгодно навіть від бети. Його зовнішність, голос, погляд, навіть рухи. Він наче був створений для того, аби зваблювати. І він вирішив, що саме так він і має використовувати свою силу. Заради того, щоб захистити близьких. Він розумів, що захищаючи Нарі, він захищає Лео. А ще знав, що як вони дізнаються, чим він займається, то будуть проти. Спробують вмовити його відмовитись від цієї ідеї, спробують завадити. Бо друзі не кидають один одного. І він вирішив стати для них ніким. Та хоча б і лиходієм, якщо це дозволить йому захищати їх.

 Так це і почалось. У лікарні, куди вони потрапили після падіння. Першою, кого він звабив, була медсестра, яка доглядала їх з Лео. Він випросив для Лео окрему палату, видаючи це за «бажанням провести з нею більше часу». Також він домовився за найкращі ліки та харчування для нього. Це був лише початок. Далі були лаборантки, наглядачі, охоронці. Він кожної ночі отримував щось корисне. Щось, що давало йому можливість допомагати Лео та дівчатам.

Бажаючих отримати його в свої руки ставало більше. Чоловіки, жінки… про нього знали навіть у четвертому колі та на околицях третього. Ним цікавились Альфи. І кожен раз він піднімав ціну. І саме так, одного разу, він натрапив на шпигуна Сигми. Той одразу ж викрив його, не знадобилось багато часу, щоб зрозуміти, заради чого він себе продає. Він влаштував зустріч з Тонері і той дав слово – якщо Айріс шпигуватиме для нього, його друзі будуть перші у списку на порятунок, коли настане час вторгнення. Він погодився. Тепер, продаючи своє тіло, він отримував не тільки матеріальні блага, а й інформацію.

Його все влаштовувало. Вони були у безпеці, доки Нарі не влаштовувала черговий перформанс. Тоді Айріс знову шукав потрібного наглядача і виправляв її помилки. Бували ночі, коли він прокидався, обливаючись холодним потом. Важко дихаючи, він відкривав вікно і намагався вдихнути якомога глибше, аби лише перебороти огиду до самого себе. Він переконував себе, що все це лише заради друзів. У нього не було інших варіантів.

Він думав про це, коли тримав Лео у своїх обіймах, поки тіло Діони виносили з Арени. Міцно притискав його до себе, закриваючи йому очі. Він відчував, як той тремтить. Від злості, від безсилля, від горя та страху. І в грудях у Айріса закипала лють. Хлопець не зводив погляду з Нарі, яка сиділа нерухомо на колінах, у калюжі крові, де щойно лежала її подруга. Погляд її був пустим, безбарвним. Наглядач знову натягнув на неї металевий нашийник і грубо потягнув її геть зі сцени. Та раптом, хтось голосно зойкнув. Квітка Світового древа, що була заляпана кровʼю, раптом почала знову закриватися. А разом з нею і квітка Нарі, яка повністю розкрила пелюстки.