Розділ 13

Сонце

- Ти серйозно? – скептично поглянула на подругу Діона, - ти йому відмовила? І він просто пішов? Ось так просто взяв! І пішов?!

- Угу, - кивнула Нарі.

Дівчата сиділи на даху свого гуртожитку і їли сандвічі, які для них приготував Лео. Тут же у невеличкому паперовому пакунку було багато кольорових цукерок, які Нарі дав Кае.

- І ти йому відмовила?!

- Так.

- Словами?! Сказала ні?!

- Сказала «так» і не пішла, - роздратовано відмахнулась дівчина, - ну звичайно я сказала «ні»!!!

- Але чому?! – не вгавала Ді, - хіба він не подобається тобі?

- Ну…

- Ох, навіть не починай! У тебе на лобі все написано! Він в тебе з голови не йде з вашої першої зустрічі!

- Та яка різниця?

- Ти, вочевидь, також йому подобаєшся. Інакше, не кликав би! Тоді чому?!

- Тому що моє місце тут!

- Ні, - Діона закотила очі, - це не ти вирішила. Це за тебе вирішили. Але ж ти не хочеш тут бути!

- Я хочу бути поряд із вами, - мʼяко посміхнулась Нарі, - з тобою та Лео. Як я могла вас тут лишити? Тим більше, що зовсім скоро новий етап і…

- Нарі, - Ді взяла її за руки, - ти не можеш постійно мене опікати.

- Лише я можу підтримати дві квітки одночасно, - промовила Нарі серйозно.

- Вони не просто так виставили мене проти тебе, - тихо сказала Діона, - думаєш, вони дозволять тобі?

- Я дозволу не питатиму!

- Нарі, ми омеги. Не підкоритись Альфі означає померти. Чи ти забула?

- По твоєму, я маю просто все лишити як є і дати їм забрати тебе на ферму?

- О, древо! А ти оптимістка! – пролунало позаду і Айріс, перемахнувши через парапет, сів між Нарі та Ді, безцеремонно потягнувшись до сандвіча.

- А ну!.. – ляпнула його по руці Нарі.

- Та не жмотись, - відштовхнув її долоню золотоволосий, - відмовиш голодуючому?

Він все таки взяв сандвіч і з апетитом його вкусив.

-Ммм, - жуючи протягнув він, - це злочин. Такою смачною їжею не можна не ділитись.

- От і попросив би його тобі також готувати, як раніше, - лукаво промурчала йому Нарі, - чого ти мене грабуєш?

- Бо ти мені не відмовиш, - облизнувся Айріс, - якщо попросиш ти, той демон приготує все, що завгодно. Тож, я просто користуватимусь тобою, як щитом і отримуватиму все з твоїх рук.

- Але з його рук було б смачніше? – з іншого боку на вухо прошепотіла йому Діона.

- Однозначно, - замріяно відповів Айріс і миттєво отямився, - відкусити йому обидві руки по лікоть – чудова ідея.

- Чудова думка, - потягнулась Нарі, - безпомічний Лео. Ніякого супротиву.

- Ніякого супротиву, - луною повторила Діона.

- Ніякого… - повторив за ними Айріс, - так, стоп! Припиніть це негайно. Знущаєтесь?!

- Ти сам над собою знущаєшся, - штовхнула його плечем Нарі.

- Сказав би йому все як є, - підтримала її Ді.

- Ага, ага… гадки не маю про що ви, дівчата, - Айріс піднявся, - я, власне, чого прийшов. Стосовно співу. Подейкують, не залежно від результату, тебе все рівно виведуть з Арени.

- Дурість яка… - Нарі важко зітхнула, - Древу потрібен спів омег! Мій поклик сильний! Навіщо виводити мене з гри?! Невже на фермі від мене буде більше користі?!

- Ти не потрапиш на ферму, Нарі, - дивлячись їй в очі, промовив Айріс, - тільки не ти. Вони не для ферми тебе готували.

- Що ти?..

- У будь-якому випадку, покажи себе, - серйозно сказав юнак, - якщо добре закриєш етап, у тебе буде час, доки вони вигадуватимуть як тебе зняти. Якщо завалиш етап – одразу поїдеш до маєтку Адельсонів.

Не чекаючи її відповіді, він знову перескочив через парапет і пішов геть. Нарі проводила його важким поглядом. Айріс завжди зʼявлявся, швидко випалював на них якусь інформацію і тікав, наче його це і не стосувалось. Зараз було майже так само. Відрізнялось лише те, що зараз його голос не звучав байдуже. Він був схвильований, напружений.

-Я маю добре попрацювати за двох, - тихо сказала вона сама собі, - потрібно вивезти дві квітки за будь-яку ціну.

- Нарі, - Діона посміхнулась, - ти ж знаєш, що я люблю тебе?

- І я тебе, - Нарі обняла її за шию, - дуже-дуже люблю, Ді!

- От би… ще сонце визирнуло… - сумно промовила Ді, дивлячись у хмарне небо.

***

 Трибуни Арени знову були заповнені. Нарі стояла за решіткою, яка відділяла прохід від сцени. Поряд із нею стояла Амелі Нель. Бета виглядала спокійною, але Нарі відчувала її прискорене серцебиття.

-13-22, - тихо промовила вона, - покажи все на що ти здатна. Я розраховую на тебе.