Розділ 9

Відчути

Минуло чотири дні. Рани Ноа затягувалися швидко. За підрахунками Нарі, ще дні три-чотири і він повністю зцілитися. Все таки, регенерація Альф вражала. Якби на його місці був бета, навіть враховуючи поклик Нарі, на відновлення після таких травм пішло щонайменше місяці два. І це якщо б він пережив таке падіння. Омега, скоріше за все, взагалі б помер від таких поранень. Але Альфи вражали своєю живучістю.

За цей час вони майже не розмовляли. Їхні діалоги завжди були побутові, не торкалися нічого особистого. Коли Ноа зміг підніматися з дивану, він почав допомагати Нарі на кухні, навіть попри її супротив. Іноді вона роздратовано проганяла його геть, а іноді, навпаки, давала якусь легку роботу. Мити посуди або чистити овочі, наприклад.

Іноді до неї в квартиру заходив чорнявий омега, Лео. Ноа відчував, що хлопець його боїться. Але погляд його завжди був повний ненависті і презирства. Не потрібно було нічого розуміти. Вже просто по запаху його феромонів було зрозуміло, що омега закоханий у Нарі. І у непроханому гості вбачає величезну проблему. Одного разу з ним за компанію приходила така ж чорнява дівчина з яскравими жовтими очима. У її погляді була лише непідробна цікавість. Ці двоє приходили ніби просто перевірити чи в нормі Нарі.

Нарі мала постійно йти на огляди. І коли вона лишала його самого, він розважав себе тим, що читав новини на закритих каналах. Через гучне привітання Сигми, у гетто було неспокійно. Наступний раунд Арени відклали на декілька тижнів. Керівництву було необхідно сформувати нові турнірні таблиці. Подейкували, що омеги, які відкривали сезон, справжні щасливчики. Адже через напад Сигми, вони були дискваліфіковані і в цьому сезоні більше на Арену не вийдуть. А це означало, що ще рік вони проживуть спокійно, до наступного сезону. Їм дійсно пощастило, чого не скажеш про тих, хто буде після них. Адже древо не просто не отримало достатньо енергії життя, воно ще й втратило дві квітки. Тому у гетто майже щодня навідувались бети з корпорації у супроводі одного Альфи. До цього району була привʼязана Адо Йомія. І Ноа радів лише тому, що серед всіх Альф клану Йомія, вона була найслабшою і не могла відчути його присутність.

У ієрархії свого клану Адо Йомія займала найнижчу сходинку. Її рик так і не мутував, вона лишилась рецесивною. Тому єдине, що їй довірили – це спостереження за оглядами у районі гетто. Вона нічого не вирішувала і слово її майже нічого не важило ні у корпорації Фаворит, ні навіть у рідному клані. Напевно, у цьому і була причина її озлобленості, яку вона агресивно вміщала на омегах гетто.

Щодня після таких оглядів Нарі приходила додому пригнічена, хоч і намагалась цього не показувати. Вона одразу ж починала щось готувати, прибирати, вигадувала, куди б їй піти, щоб знову зникнути з поля зору Ноа. Говорила в слух про якісь взагалі неважливі дурниці. І він намагався не турбувати її, думав, це буде недоречно. Так було три дні поспіль.  Але сьогодні сталось інакше.

Ноа сидів на підлозі, спершись на диван. Йому було нудно. Нарі пішла з самого ранку. Зазвичай вона поверталась за дві-три години. Проте за вікном вже сідало сонце, а дівчини все ще не було. Йомію він перестав відчувати вже години зо три, значить, огляд також вже давно завершився. Ноа спіймав себе на думці, що ще трохи і він піде її шукати, навіть ризикуючи бути спійманим. І він вже був готовий йти, коли замок на дверях клацнув. Двері відчинилися.

Першою у кімнату зайшла Діона. За нею зайшов Лео, підтримуючи Нарі, яка ледь на ногах стояла. На щоці у дівчини була груба подряпина, що кровоточила. Ноа кинувся до неї, але Лео закрив дівчину собою.

- Не торкайся її! – випалив він зло.

- Я допоможу!

- Ти вже допоміг! - Лео поклав Нарі на диван, - не наближайся до неї!

- Хто це зробив?!— Ноа дивився на обличчя дівчини.

- Альфа! Такая ж як ти! – Лео перегородив йому дорогу.

 Ноа відчував, що жовтоокий його боїться, але ненависть, що кипіла у його грудях, була настільки сильною, що майже вимкнула інстинкт самозбереження.

- Вони все ще шукають сліди Сигми! – продовжив Лео гаряче, - хтось доніс, що Нарі була на Арені у той день і що вона впала разом із тобою з тої стіни! Вона через тебе!.. Забирайся! Забирайся геть! Негайно!!! Інакше!..

- Інакше що?! – у Ноа уривався терпець, - що ти зробиш?!

- Знову випустиш свої феромони?! Давай! – Лео весь тремтів, але не здавався, - так тебе точно знайдуть!  Чого чекаєш?!

- Краще б тобі закритися! – Ноа зробив крок до нього.

Червоно-чорна димка його рику почала заповнювати кімнату. Та раптом, у нього на руці повисла Діона. Вона вся тремтіла, сльози котилися по її щокам, але вона міцно вхопила Ноа за лікоть.

- Прошу… припини! Будь ласка, не потрібно!

Рик розвіявся миттєво, варто було лише Ноа почути її жалібний голосок. Коли від димки не лишилось і сліду, Ді обернулась до свого брата.

- Лео, іди додому, - сказала вона серйозно, утираючи сльози рукавом, - прошу тебе.

- Ні за що! Я не лишу її тут!

- Нарі попросила приводити її додому, брате! – промовила Ді сталевим, натягнутим голосом, - поважай її бажання.

- Але!.. я не лишу тебе тут з цим!..

- Ким?! – оскалився альфа.