Розділ 7

Поклик

- 13-22! Тут є поранені! Підійди, коли завершиш там, - наглядачка-бета вказала пальцем на скупчення людей біля зруйнованої трибуни.

- Слухаюсь, - кивнула дівчина і обернулась до чоловіка, рану якого зцілювала в цей момент, - все. Обовʼязково зверніться до лікарні, щойно зʼявиться можливість. Я підлікувала ваші рани, але все рівно, потрібно перевіритися у лікаря.

- Дякую, - чоловік торкнувся її руки, - ви врятували мене.

Нарі посміхнулась і піднялась. Навколо була розруха. Уламки, каміння, пил, бетонні плити. Два бутони Древа засипало залишками трибуни. Сигма зникла так само раптово, як і зʼявилась. З Альф майже ніхто не постраждав. Їх евакуювали першими, хоча з їхніми фізичними здібностями, це було зовсім не обовʼязково. Було багато поранених бет-наглядачів і охоронців. Багато глядачів були налякані, хтось забився, когось накрило уламками від вибуху. І зникли декілька омег. Через це роздратовані наглядачі та Альфи носились Ареною, щось злісно кричали у свої комунікатори, кидались один на одного, звинувачуючи у недбалості.

Нарі повернулась до Лео і Діони. Вони чекали на неї там, де охоронна зібрала всіх омег. Від одного з наглядачів їй влетіло миттєво. Щока досі горіла і була червоною. Наглядача кричала наче навіжена. Але одразу ж потягнула її із собою. Допомагати, зцілювати поранених. Лише поклик Інарії був здатен на це. І от вже декілька годин дівчина ходила від одного пораненого до іншого. Вона втомилась, хотіла спати, але продовжувала робити свою справу. Коли люди переставали кривитися від болі і дякували їй, вона була трошечки щасливішою.  

- 13-22, тут останній! Ти можеш бути вільна, - нарешті промовила бета, - можеш лишитися допомогти іншим, якщо хочеш.

Нарі кивнула і попрямувала геть. Навіть якщо вона і хотіла допомогти, сил на це в неї вже не було. Біля воріт Арени її чекали Лео та Діона.

- Ти як? – запитала Ді.

- В нормі, - якомога бадьоріше промовила дівчина, - а ви? Лео, ти як? Сильно дісталось?

- Ти підлікувала мене першого, тож, я в порядку, - кивнув хлопець, - через цей напад, результати співу анулювали. Мені наказали повертатися у гетто і чекати розпоряджень.

- Ти можеш… розказати, що трапилось на Арені? – обережно запитала Нарі, - просто… я нічого не зрозуміла. Вибух… а потім ця бійка. Чому той альфа напав?

- Я, звичайно, можу помилятися… - зітхнув Лео, - але, той хлопець захистив нас з Тенто.

- В якому сенсі захистив? – скривилась Діона, - хіба він не з Сигми? Вони ж напали!

- Важко пояснити, - похитав головою Лео, - але Альфа… він не рятувати нас планував. Виглядало так, наче він хоче вбити нас, аби ми не пішли за Сигмою.

- А ти хотів? – запитала Нарі.

- Не знаю, - Лео задумався, - напевно, ні. Звучало це абсурдно. І небезпечно. У будь-якому випадку, зараз ми вільні. Я ніде не можу знайти Айріса. Хочу пошукати. Підеш з нами?

- Оу, - Нарі позадкувала, - я, напевно, додому. Втомилась. Спати хочу. Тож, завтра побачимось, добре? Ви також одразу відпочивати йдіть, як повернетесь. Я десь тридцятьох зцілила, спати буду як вбита.

- Ну, тоді до завтра, - з подивом поглянула на неї Діона.

Нарі швидко зникла з поля зору. Ді проводила її поглядом і обернулась до брата. Той глибоко зітхнув. Вона знову втекла.

***

Нарі піднялась на свій поверх і ледь перевела дихання.

- Я вже казав, що ти створюєш багато проблем? – запитав Айріс, що чекав на неї біля дверей, - взагалі, коли я отримав твоє повідомлення, то подумав, що це якийсь жарт.

- Ти вже вибачай, - буркнула Нарі, - але, окрім тебе я більше ні до кого не могла звернутися. Повір, я також не в захваті.  

- Це ти мені так дякуєш?? Я, взагалі-то, життям ризикував, аби дотягти його сюди.

- Ти єдиний, хто міг це зробити, - повторила Нарі, - твоїй поклик здатен ввести в оману будь-кого!

- Шкода, що ти у моєму поклику бачиш лише це лайно, - відвернувся Айріс, - у будь-якому випадку, я виконав твоє прохання. Ти моя боржниця, тримай це в голові.

Він розвернувся і пішов геть.

- Дякую, - кинула йому в слід Нарі, але він навіть не обернувся.

Вона зайшла в квартиру і притислась спиною до дверей. На її дивані лежав непритомний біловолосий бета. Коли Альфа спрямував на неї свій рик, вогняний стовп мав би спопелити її на місці. Хлопець кинувся до неї перший. Він помʼякшив падіння, прийнявши весь удар на себе.  Але знепритомнів від отриманих поранень. Нарі дуже злякалась, але діяти потрібно було швидко, поки їх не знайшли. Враховуючи вибухи на Арені, Альфі було не до переслідувань. Та це зовсім не означало, що його не почнуть шукати згодом.

Хлопець був високим і широкоплечим. Нарі б ні за що не дотягла його непомітно. Мозок хаотично перебирав імена. Кого? Кого вона могла просити про допомогу?! Єдиним варіантом був він. Айріс дотягнув його до гетто, скориставшись загальною панікою і шумом, який підняли поплічники Сигми. Він не задав жодного питання, не спробував її відмовити, не підняв крик. Він доніс його, поки майже вся охорона була викликана на захист Арени. Якби хтось його спіймав, вони могли обоє загинути. Нарі усвідомлювала, що Айріс ризикував своїм життям заради неї та незнайомого йому бети. І, зізнатися, їй було трохи лячно уявити, що він проситиме взамін.