Розділ 2

Фаворити

- Ти встигнеш до комендантської? – запитала блакитноока турботливо.

Нарі поглянула на свій комунікатор.

- Ммм, - протягнула вона, - у мене приблизно дві години. Встигну.

- Може тебе проводити? Кажуть, зараз омегам небезпечно отак без супроводу…

- Дякую, Тіка, але це зайве. Та й не потрібно воно тобі.

- Знову ти про це…

У світі Альф і  Омег, Канеті́ка Та́мі народилась Бетою. Можна сказати, їй пощастило, якщо при таких умовах це взагалі можна було назвати вдачею. За офіційними підрахунками, Бети складають 80% населення Каторії, останньої людської держави, якої ще не торкнулась туманність. Народившись Бетою ти маєш шанс на спокійне, розмірене життя. Принаймні, до тих пір, поки слідуєш усім правилам. Бети знаходились по центру ієрархії на вершині якої стояли Альфи, а у підніжжя – намагались вижити Омеги.

- Все таки, держслужбовець має зберігати свою репутацію, - знизала плечима Нарі, - ще не вистачало, щоб хтось побачив тебе у воріт гетто.

- Ми вже говорили про це, - зітхнула Тіка, - байдуже мені. На моїй роботі це ніяк не відобразиться, а що думають інші – мені байдуже. До того ж, хай-но спробують щось сказати у сторону привілейованого фаворита!

Канетіка заклала за вуха прядки свого коротенького каштанового волосся і посміхнулась. З Нарі вони були знайомі з дитинства. Мати Тіки працювала медсестрою, яка проводила тестування на вторинну стать у клініці. Саме там вони і познайомились. Не зважаючи на жорстку класову нерівність, пані Тамі однакого ставилась до всіх дітей і доньку свою виховувала відповідно. Вже тоді Тіку дуже зацікавили незвичні рожеві коси Нарі та її великі, схожі на космос з картинок, очі.

- Скажи краще, що думаєш з приводу нового сезону Арени? – запитала Тіка.

- А що тут думати, - знизала плечима Нарі, - він однозначно розпочнеться по графіку. Все таки, за цю зиму Древо всохлось ще більше…

Вона обернулась. Крона Світового древа височіла над дахами невисоких багатоквартирних будиночків сірого міста. Останні п’ятдесят років Каторія лишалась єдиною державою на території якої все ще були родючі землі та енергетичні ресурси, а люди тут могли жити відносно комфортно і безпечно. І все це завдяки Світовому древу, що пустило своє коріння у центрі Елестри, столиці останньої держави. Під захистом барʼєру Древа, Елестра процвітала і вважалась найбезпечнішим і найкомфортнішим місцем у світі. Життя тут було достатньо дорогим, тому не дивно, що центр міста був зайнятий пентхаусами Альф, а на околицях базувались гетто таких необхідних Світовому древу Омег.

Але, чим далі від Елестри, тим менш райдужною була реальність. Там, де барʼєр Древа був слабшим, там і ресурсів було менше, і життя було складнішим. Там, де крізь барʼєр проникав сизий туман, прийдешній з мертвих земель, висихала земля і розсипалась прахом, хворіли люди, повітря було важким, а вода брудною. І щороку, барʼєр Древа продовжував зменшуватися. І хоч керуюча корпорація вирішила не надавати цьому розголосу, було більш ніж очевидно, що Світове древо повільно помирає.

- Підозрюю, що цього року на ферми мало кого заберуть, - розмірковувала в голос Нарі, - будуть відбирати новеньких на сезон Арени. Все таки, у омег не багато варіантів. А останнім часом, у нас мало тих, хто міг би похвалитись сильним покликом. Загалом, з ветеранів Арени у нашому гетто лишилось лише четверо. Якщо у інших картина вимальовується приблизно така ж сама – новачки приречені.

- Я ніколи не питала, - обережно почала Тіка, - але… що трапляється, якщо на Арені хтось програє?

- Важко відповісти, - Нарі подивилась у небо, - хтось каже, що їх на ферму везуть одразу ж. А ще ходять чутки, що їхній поклик допрацьовують у лабораторних умовах, у якихось таборах. Або смерть. У будь-якому випадку, нічого хорошого. Хто тих Альф розбере, що вони з ними роблять, коли ми стаємо непотрібні.

- Життя фаворитів складне… - похмуро промовила Тіка, - хотіла б я якось тобі допомогти!

- Забудь, - відмахнулась Нарі, - мені достатньо і того, що ми дружимо. До того ж, у тому, щоб бути фаворитом є свої переваги. Наприклад, я можу виходити в місто. У мене зажди є гроші. І я завжди під захистом. Кожен, хто бачить цю штуку, навіть наближатися не думає.

Вона тицьнула пальцем у металевий нашийник, свідоцтво про те, що вона – власність корпорації Фаворит.

- Нааааріііііі… - Тіка повисла на шиї подруги, - люблю тебе!!! Люблю! Люблю! Люблю!

- Ти чого! – дівчина почервоніла, - ну дивляться ж!!! Тіка, пусти!!!

- Колись! – раптом серйозно промовила Тамі, - колись, я обовʼязково пробʼюсь у наш парламент! І постараюсь змінити ставлення до Омег!!! Я боротимусь за ваші права, навіть якщо у мене на це піде все життя!

- Тіка… - Нарі подивилась їй в очі, - ти надзвичайна. Я дуже ціную твій порив, але… не думаю, що це реально. Лише омеги здатні підтримувати Світове древо. Думаєш, хтось дасть нам право обирати?

- І все ж таки, це не справедливо, - пробурмотіла Тіка, - Альфи сильні, талановиті, успішні. Вони надзвичайні від самого свого народження, еліта. Все їм дається легко. Всі їх бояться, всі підкоряються. Вони можуть все! А рятуєте Древо ви… Як мінімум, до вас потрібно ставитись як до героїв! А не тримати за високим парканом у гетто!