2

Після того що я почула й побачила, м'яко кажучи, я була шокована. Я почала думати логічно і це пояснювало мій високий інтелект і чому я дорослішала  швидше ніж інші. Це пояснювало абсолютно все.  Ніби кусочки картини зібрались воєдино і цей пазл склався. Я зрозуміла що інші знають про мене більше ніж я сама. Невідоме чесно кажучи мене лякало. Я навіть не догадувалася що десь у світі є ще якісь істоти з високим інтелектом. Я не знала що фаул. Я роздумувала яке життя в фаулів та що там відбувається. Я роздумувала чому фаули допомагають людям і чому взагалі існують злі фаули. Я довго роздумувала чому? хто вони такі? хто я?І ось годинник пробив дванадцять я не встигла й задуматись як ось я щось відчула ніби полегшення на душі серце забилось швидше і руки почали труситись, а разом з ними й підлога потім це зупинилося не встигла я й видихнути з полегшенням як тут в мене появились дивні відчуття ніби я щось підіймаю но не доторкаючись до цього можливо силою думки чи щось таке і всі предмети в моїй кімнаті й справді почали повільно підійматися в вверх звісно я була переляканий но це робила я і різко предмети опустились я думала що буде сильний шум і принаймні щось розібратися но цього чомусь не сталося як тільки припинилися ці відчуття буквально но за п'ять секунд я почала чути звуки зі всіх сторін неначе мій слух неймовірно хороший і я можу чути на відстані декількох кілометрів звуки припинилися за приблизно хвилину голова дуже сильно боліла я зразу лягла серце билися так швидко я просто лежала і не знаю скільки лежала можливо хвилин десять, а можливо і більше як тут я почала переміщуватися по різних місцях в яких я бувала починаючи від моєї домівки закінчуючи країнами в яких я бувала 
Я переносилася мені здається зі швидкістю світла і тут це зупинилося біля школи надворі було холодно я захотіла до дому тому я побігла зі всієї сили я помчалась мені здається зі швидкістю світла я оббігала машини, людей, тварин, рослин, та інших предметів. Не знаю як но я опинилася мені здається через секунд десять напевно біля дверей свого дому де я і зупинилася я стояла і думала що це було а потім я почала злітати відчуття було теке дивне я боялася було відчувати неначе серце вилитить з грудей думала що ось-ось помру зі страху но я ніби ще залишалась живою . В мене було враження ніби я буду летіти до космосу і там я помру та летіла я надто високо а потім я різко перестала летіти вверх та різко почала падати я кричала зі всіх сил я думала що розібюся насмерть я кричала так сильно та дивно що я ще не втратила голос думала що барабанні перепонки тріснуть бо не витримають такого ці декілька секунд тривали для мене вічність я пробувала опуститись, але нічого не вдавалося і коли я думала що розбився я мягко приземлилася незнаю яким чудом но я приземлилися на ноги коли я презимлялась було таке враження ніби щось мене відштовхнуло на відстані десь метр від землі і різко притягнуло коли я приземлилась нічого не боліло в мене був сильний шок після цього я думала що нічого більш шокуючого та неможливого я не побачу і не відчую. Я хотіла спати я була така втомлена що чуть не заснула на траві.
- О боже! Невже я все пропустив. - сказав Тобі. Він підбіг та підтримував мене щоб я невтратила свідомість він вів мене до будинку. - Але чому ти настільки втомлена що навіть до будинку не можеш дойти. З таким я зустрічаюся вперше - промовив Тобі. Він тихо та непомітно зайшов та провів мене до кімнати щоб нікого не розбудити та ніхто не побачив їх. Ну ви собі уявіть хлопець який веде вашу доньку яка ледве тримається на ногах но ви були впевнені що вона невиходила кімнати. Дівчина яка була завжди чемною, не ходила на вечірки й дискотеки, не мала друзів. І її приводить якийсь незнайомий хлопець боюся мама зразу подзвонила би в поліцію а тато і уявити тяжко. Тому добре що він зробив це тихо та ніби все обійшлося. Я була ще в свідомості і тут чую шо хтось піднімається - це ти ходила - запитав постукавши у двері тато 
Ну що ж я з останніх сил сказала - так тато це була я. 
Після цього я зразу закрила очі та заснула. Коли я проснулась я побачила Тобі. - Що це було? -запитала я. 
- Твої сили були розблоковані.
- що? Але чому в мене так багато здібностей?
- зазвичай в фаулів не більше двох дарів. Але бували випадки коли їх було 3 або навіть 4. 
- але їх було більше.
- незнаю про таке я не чув. Че щось дивне думаю тебе буде потрібно оглянути завтра.
- Але де? Як? В мене може ще статися щось таке? 
- Зазвичай фаули не помирають і з ними нічого не стається коли у них проявляється сила.
- Чому зазвичай?
- Тому що ти можеш стати винятком.
- Що?
- Небійся ти непомреш якщо це було би можливо то ти вже би померла. Но ти як бачиш жива
- Добре а це може все-таки повторитися?
- Недумаю але може статися будь що тому мені прийдеться залишитися тут щоб з тобою чогось не сталося .
В цей момент я настільки була в шоці від пережитого що дозволила йому залишитися. Він ліг спати в спальному мішку. 
проснувшись я подивилась на нього я встала, підійшла мені здалося що в нього гарячка. Тому я доторкнутися повірити. І тут він просинається та говорить. 
- що? Хто? А це ти.
- Вибач мені здалось що в тебе гарячка тому
- нічого все добре. Якщо щось станеться я залишив тобі мій людський номер. Я напевно вже піду якщо з тобою все добре. А і сьогодні о дванадцятій годині дня прийду за тобою в тебе буде огляд. Побачимось.
І він за секунду пропав у повітрі.

Незнаю чому але я за нього хвилювалася 
Можливо тому що він мені допоміг.
Я незнала навіть хто я і хто мої біологічні батьки
Але я вирішила довіритись йому 
Поро
Я роздумувала над тим що мені робити та хто я поки тато не покликав мене на сніданок 
- Так вже йду 
- Виспалась? Запитала мама.
- Так
Ну не відповісти же мені їй вчора я літала, телепортувалась... зі мною в кімнаті цілу ніч був інопланетянин з яким я познайомилась в той же день і найголовніше я чуть не померла.
- Ти не забула в ти сьогодні йдеш до репетитора на дванадцяту. - сказала мама 
- Ні не забула. - сказала я 
Ну щож в цей момент мені нічого крім того щоб прогуляти заняття в голову не прийшло. Я зрозуміла що для цього мені буде потрібно оволодіти своєю силою. Но потім я згадала що Тобі дав мені свій номер і я зрозуміла що володіти своєю силою сьогодні непотрібно тому я видихнула з полегшенням. 
Я довго думала що одягнути на огляд ну мені здалося що нейпрактичнішим буде втягнути спортивний костюм тому що в цьому найбільш зручно. Звісно я зробила простий но красивий макіяж . І тут я почала перетворювати свій план в реальність. Я вийшла з дому відійшовши від дому я подзвонила Тоні.
- В мене невелика проблема ми можемозустрітися в іншому місці? - сказала я.
- Де іменно?
- Біля супермаркету.
- Якого?
- Я скину тобі геолокацію.
- Добре скоро прийду.
- Буду чекати давай швидше.
Я почала його чекати одну хвилину, дві, три, п'ять, і можливо навіть десять. І ось я побачила як він йде.
- Привіт! - сказав Тоні.
- Привіт! Ми будемо телепортуватися зараз?
- Ні ми в надто людному місці. Ми будемо їхати на машині. 
- Але ж ти прийшов а не приїхав
- Так але ми повсюди маємо машини і тут теж. 
- Справді де ж вона тоді?
- Бачиш о цю чорну машину?
Він навів свій палиць на красиву машину було враження ніби вона тільки з салону. Нажаль я не розбираюся в машинах тому незнаю якого року випуску вона і її марку.
Но на мою думку вона ще зовсім новенька. 
- Ми справді поїдемо на цій машині?- сказала я.
- Звісно ми не маємо привертати увагу. - сказав Тобі. 
Я підбігши до красивої машини я сказала - Вона справді крута!
- Ні ми їдемо не на цій машині а на тій що зліва.
-Що? Я побачила стару машину. Яка напевно старша за мене. З неї позлазила конкретно фарба і вона явно поржавіла
Мені здалося що навіть пішки ми дійдемо скоріше ніж на цій машині. Но я набралася сміливості щоб принаймі сісти в ню. 
- Добре Поїхали - сказала я 
- зараз тільки відкрию - сказав Тобі. 
Він дістав також старі ключі як і сама машина. Нажав на кнопку відкрив мені двері та промовив. - Можеш сідати. 
В середині машина була такою ж як і зовні салон був явно зношиний, весь в подряпинах та мені він взагалі здавався страшним но я все-таки осмілилась сісти туди. Сівши разом він нажав на якусь здається кнопку і машина почала мінятися як мінімум всередині, а можливо зовні. Було враження ніби він виключив проекцію і весь цей її убогий вид пропав. Всередині салон був просто розкішний мені здається навіть кращий цеї чорної машини що стояла навпроти і навіть в рази.