ЛОНДОН

НАТ. ЛОНДОН, АНГЛІЯ. ДЕНЬ.

Хантер прилетів до Лондона та наближався до їхньої штаб-квартири у місті.

НАТ. БУДИНОК МІ6. ДЕНЬ.

Хантер проходить коридором, вітається з колегами, заходить до кабінету, де сидить секретарка перед кабінетом місіс Портвент.

ХАНТЕР:

— Привіт.

СЕКРЕТАРКА:

 — Привіт.

ХАНТЕР:

 — Місіс Портвент у кабінеті?

СЕКРЕТАРКА:

— Так, вона вас очікує.

Хантер махає головою, усміхається та йде до кабінету. Секретарка теж усміхається. Хантер заходить до кабінету місіс Портвент.

ІНТ. КАБІНЕТ МІСІС ПОРТВЕНТ. ДЕНЬ.

Хантер заходить усередину. Кабінет стриманий, елегантний, оздоблений темним деревом на стінах, старовинні серванти.

МІСІС ПОРТВЕНТ:

— Сідайте.

Він проходить і сідає за стіл. Портвент розглядає фотографії, зроблені Хантером за допомогою окулярів.

МІСІС ПОРТВЕНТ:

— Непогано, Хантере, непогано. Але цього малувато.

ХАНТЕР:

 — Чому? Ось Гуан, ось Ортон. Я не думаю, що вони просто зустрічалися каву пити.

МІСІС ПОРТВЕНТ:

 — Хантере, сьогодні фото без проблем найкращого рівня може зробити навіть штучний інтелект. Я, звісно, знаю і вірю, що ці фото реальні, але Ортон легко може від цього відвернутися.

Хантер дістає конверт і кладе його на стіл.

ХАНТЕР: — На докази не дуже схоже, але зачіпка є. Я гадаю, що ми близькі до істини.

Портвент відкриває конверт і бачить квиток до Швеції та запрошення на аукціон із продажу картин.

МІСІС ПОРТВЕНТ:

 — До чого тут аукціон? І що за телефон?

ХАНТЕР:

— Телефон був у кур’єра. Номер пробив, і він був зафіксований у Венеції, де був якраз Ортон.

МІСІС ПОРТВЕНТ:

— Але до чого аукціон?

ХАНТЕР:

 — Я думаю — це прикриття, щоб продати істинний товар.

Портвент глянула на квиток рейсом до Гетеборга.

МІСІС ПОРТВЕНТ:

— Значить, Швеція?

ХАНТЕР:

 — Так.

МІСІС ПОРТВЕНТ:

 — Я сподіваюся, що той погром, що ви вчинили у Венеції, був виправданий?

ХАНТЕР:

 — Ну, якби я за ним не погнався, то всього цього не було б.

МІСІС ПОРТВЕНТ:

 — Зайдіть до техніка і заберіть спорядження.

Хантер махає головою, підводиться та виходить із кабінету.

ІНТ. ТЕХНІЧНИЙ ВІДДІЛ МІ6. ДЕНЬ.

Хантер заходить у приміщення. У ньому різні техніки тестують і створюють багато винаходів, секретної зброї тощо.

Крізь шум Хантер проходить до свого техніка, який стоїть за столом біля гаража. Хантер підходить до нього.

ХАНТЕР:

— Доброго дня, Леонардо!

Леонардо обертається до нього.

ЛЕОНАРДО:

— Доброго, Хантере! Ви якраз вчасно. Ось ваш пістолет зі спеціальним датчиком. Цей датчик реагує на ваш відбиток пальця. Якщо вашу зброю візьме хтось інший, датчик розпізнає чужинця і почне бити струмом.

Леонардо дає йому пістолет і набої до нього.

ЛЕОНАРДО:

 — Окуляри! На ваш зір впливати не будуть. Інфрачервоне бачення, та можна робити фото.

Леонардо кладе окуляри в кишеню.

ХАНТЕР:

— Непогано! Можна йти на полювання!

ЛЕОНАРДО:

 — Не захоплюйтеся! Спорядження треба повернути!

З обличчя Хантера зникає усмішка.

ЛЕОНАРДО:

— Годинник Omega. Є міні-детонатор, лазер, щоб пробивати електричні та фізичні замки.

Хантер трохи посміхається.

ЛЕОНАРДО:

— І вишенька на торті...

Леонардо бере пульт і відкриває ворота, за якими стоїть розкішний, новенький темно-сірий Aston Martin DB12.

Хантер лише глянув на авто, і на все його обличчя розпливлася усмішка.

ЛЕОНАРДО:

 — Aston Martin DB12! 680 кінських сил, двигун V8. Малі кулемети за передніми фарами та ракети внизу, тут, за бампером. Прошу повернути авто в тому стані, у якому ви його прийняли!

ХАНТЕР:

 — Та не переживайте!

ЛЕОНАРДО:

— Він коштує 12 мільйонів фунтів. Зламаєте — будете відкупляти!

Усмішка Хантера трохи зменшується, але ненадовго.

Леонардо дає йому ключі та йде.

Хантер підходить до авто ближче.