Розділ 43

Єлена

Воїни Атарі та маги міста Парадайс пройшли через портал. Чорна земля та задушливе повітря окутало нас. Від розлому між світами червоне небо поєдналося зі світлом. На декілька хвилин мене пройняла паніка, яка пройшлася по тілу. Атарі та маги були спокійними, я перейняла їхні емоції та почуття заради того, щоб самій заспокоїтися. Хвиля емоцій пройшла крізь мене. Моє тіло прийняло згусток страждань Ізабель. Піднявши очі до червоного неба, помітила, як небо об’єднувалося та перетиналося з блискавицею.

— Вежа повинна бути у цьому місці! — промовив верховний маг Вілард. — Вона оточена захисним бар’єром, темною силою!

Я та воїни Атарі відійшли. Маги стали вряд та застосували магію. Чорна земля здригнулася під ногами. Маги міста Парадайс пробили захисний бар’єр вежі Велзувела. Щит, який оточував чорну вежу, пав і, на нас миттєво накинулися демони. Атарі виступили наперед, змінюючи магів.

— Я відчуваю Ізабель! — крикнула верховному.

Безсмертні відбили атаку демонів та почали просуватися. За ними пішли й ми. Командир Атарі раптово став та показав своїм воїнам стояти на місці. Зробивши крок назад, перед командуючим розвернулася земля.

— В обхід. Мерщій! — крикнув командир.

Почулося ричання, від якого тіло пройняло страхом. Із землі почали вилазити мерзенні потойбічні істоти мотулу. Ми відступили.

— В оборону! — крикнув командир.

Мотулу кинулися в атаку та почали оточувати нас. Світло, яке оточило нас, перервало атаку демонів. З порталу вийшов архангел Гавриїл із військом. Змахнувши списом, архангел утворив світловий бар’єр. Розправивши могутні чорні крила, Гавриїл знову змахнув списом і наказав йти вперед.

Я йшла поряд із Джеймсом. Відчуваю Ізабель, побігла вперед не думаючи про свою безпеку.

— Єлено! — викрикнув чоловік.

— Джеймсе, — схопила його за руку, — я відчуваю її!

Ми зайшли в темний коридор. Джеймс став переді мною та, замахнувшись мечем, відбив першу атаку демонів. Повільно спускаючись у підземелля, здригнулася.

— Єлено, що з тобою?

Я відразу не могла відповісти. Темрява окутала мене. Я згадала за Лауру та дала собі слово, що врятую Ізабель, навіть своїм життям пожертвую, але врятую... Я не дам їй померти, як, на жаль, дала загинути Лаурі.

— Ходімо! — твердо промовила.

Почувся гул та дзвін мечів. Оглянувшись, помітили, що до нас наближаються полум’яні очі.

— Єлено, біжи! — крикнув Джеймс, і я побігла.

Відчуття вели мене далі в темряву. Зачепившись, впала на коліна.

— Єлено, я чекала тебе!

Чиясь сильна рука схопила за горло та відразу кинула на землю.

— Еллайза! — крикнула.

— Так, це я!

З темряви вийшла Еллайза. Вогні падали на обличчя дівчини. Я помітила її лукаву посмішку.

— Єлено, світ не врятуєш... темрява заполонить всіх! Я не змогла боротися...

Піднялась на ноги. Тіло нило так, що хотіла закричати від болю.

— Еллайзо, ми самі вибираємо собі долю!

— Закрий рот, Єлено! — гаркнула. — Я вже обрала своє майбутнє! Мене не змогли врятувати, коли я вперше отримала силу. Темрява просочилась до мене! Темрява нашіптувала всі мої віки, і я здалась... мене не врятувати!

Еллайза кинулася на мене. Відчувши лезо ножа біля горла, я з усієї сили відштовхнула зрадницю від себе.

— Яка ти погань! — закричала.

Дівчина замахнулась ножем, але я вчасно змогла повернутися та завдала удар ліктем. Еллайза засміялась. Цей сміх був не людським. Він був демонічним. Навіть у темряві бачила, що її тіло стало більшим і з’явилися кігті.

— Ти мене не зможеш вбити! — заволала.

Я окутала Еллайзу бар’єром.

— Відчуй ті емоції, біль, через які пройшли інші маяки!

Зрадниця закричала та намагалася пробитися через бар’єр.

— Я не зможу тебе вбити, але він це зробить! — усміхнувшись, додала.

Еллайза заверещала та з острахом оглянулася. Перед нею повстав архангел Гавриїл.

— Гавриїл? — злякано промовила. — Я благаю тебе... ви дали мені силу, ви не можете...

Архангел вразив списом її тіло. Дівчина впала на руки Гавриїлу.

— Мені шкода, Еллайзо, що ти так і не змогла боротися з темрявою! — Гавриїл обережно поклав її тіло на підлогу. — Портал, який ти підтримувала своєю силою, буде закритим.

Я відчула останні почуття Еллайзи. У ній не залишилося добра та світла, якими вона була наділена від архангелів.

— Ми втратили ще одного маяка. Її душа не матиме покою до тих пір, доки не знайде дорогу до світла! — сказав архангел.

Почулося ричання, яке заполонило вежу. Гавриїл одним ударом збив демонів, які бігли в наш бік.