Розділ 39

Єлена

Коли вийшла з порталу, на серці було тяжко. Я не могла зрозуміти, що саме мене так занепокоїло!

Зустріч із родиною?

Чесно собі зізнаюся: так!

Я боялася, як вони приймуть моє повернення, й, коли світ лежить на межі руйнування, хочу наостанок побачити їх.

Хвилювання за долю Габріеля?

Так!

Я не знала, що з ним. Біль у серці, який відчула, був безперечно його. Я, звичайно, відкидала думку, що він загинув, але...

Але, можливо, через нього я хочу знову побачити родину, втекти від своїх думок й відчути, що не сама. Саме від цих почуттів я так боялася зайти в будинок, тому й стояла перед будинком Божен та тупцювала на місці.

— Нора? — почувши голос прийомної матері Керрі, повернула голову. — Вибач, Єлено! — вона підійшла до мене й обійняла. — Я вже не чекала, що знову побачу тебе.

За її спиною стояла Мері-Енн.

— Де Дуглас? — запитала.

— На жаль...

Продовжувати говорити Керрі Божен не змогла. По її щоках потекли сльози. Я перевела погляд на Мері-Енн. Дівчина підійшла ближче та промовила, що рада бачити. Матір й сестра обійняли мене. Заплющила очі та відчула їх журбу за Дугласом. Я так несправедлива була до родини!

Джеймс

Я забіг у кімнату до Ізабель. Її ніде не було. Я був не в собі від новини про зрадницю Еллайзу! Розтрощивши пів кімнати, впав на коліна.

— Джеймсе!

Я повернув голову. В кімнату зайшла матір та Габріель.

— Сину мій, ми обов’язково знайдемо Ізабель! — сказала матір.

— Я ніколи собі не вибачу, якщо з Бель щось трапиться! — промовив.

Габріель
 

Єлена відправилася у Францію. Я повернув свою душу та силу. Ізабель, наш шостий маяк та кохана дівчина Джеймса, зникла. Я відчував біль у душі, мені так потрібна була Єлена, але не наважився знову зустрітися з нею, не хотів відривати її від родини. Хоча й розумів, що без Єлени не зможу довго прожити... Мені було соромно дивитися у вічі своїм товаришам! Я бачив, як мучиться Джеймс через зникнення Ізабель... І це все оточило мене!

Я вийшов із кімнати Джеймса, не витримуючи його страждання, адже від своїх не знаю куди подітися!

Ізабель
 

Мене пройняв страх! Демон навис наді мною й промовив:

— Піддайся темряві, шостий маяк, і більше не будеш відчувати страждання!

Я перевела погляд на Еллайзу. Дівчина стояла позаду демона й лукаво посміхалась. Злість зростала в мені.

— Я ніколи не піддамся вам! — викрикнула.

— Це ти зараз так говориш!

Демон схопив за горло та сильно жбурнув мене. Перед очима закрилася клітка.

— Нііі!!! — заволала я.

— Ізабель, не варто чинити опір! — промовила Еллайза та пішла слідом за демоном.

Темрява окутала мене!

Архангел Михаїл

Я стояв у храмі та з висоти спостерігав за життям...

Саме в цьому місці я скинув Люцифера на землю. Саме тут відбувся бій...

Я повільно повернувся до братів своїх.

— Михаїле, час настав! Боже військо чекає тебе! — мовив Салафиїл.

— Люди, магічні створіння — це ті, чиї душі цінніші, ніж навіть душі ангелів. Вони вже мають у собі світло, й тому можуть вибирати, а ангели свідомо чисті, і якщо втрачають світло, то повністю стають темними, а людина все ж ніколи не втрачає частку світла. Наші побратими: Люцифер, Вельзевул, Асмодей та інші зрадили Творця, й почалася Велика Війна на Небесах! За часів війни, коли брат Люцифер підняв повстання, я стояв на чолі святого війська. Мені присуджено звання вождя Господнього, захисника роду людського. Я вів легіони Ангелів на легіони Люцифера й власноруч відрубував тим крила, хоча тільки Творець міг знати, якого болю відчуваю я через втрачені ангельські Душі.

Опустив голову та розправив крила.

— Михаїле, п’ятий маяк зрадила нас! Ми не можемо допустити, щоб маяк закрила портал! — промовив Гавриїл.

— І не допустимо цього!

Розправивши крила, метнувся вниз. Настав час знову зустрітись із грішним братом…

— Михаїле! Яка неочікувана зустріч! — лукаво посміхнувшись, промовив Люцифер. — Як бачиш, крила в мене не виросли!

— Люцифере, відпусти шостий маяк, а собі… можеш залишити зрадницю!

Люцифер засміявся та замахав головою.

— Ні, ні, так не буде, як ти хочеш...

Я змахнув крилом та сильно вдарив Люцифера. Він впав додолу.