Розділ 38

Джеймс

Ми перетнули портал, і на нас відразу накинулися демони Мотулу, які є бійцями та розвідниками в демонській ієрархії. Швидко построївшись, ми завдали удару у відповідь. На небі пролунав рев. Місто накрила тінь... тінь від крил дракона! Ми озирнулися з братами та, відступивши, накрилися щитами. Мотулу продовжували нападати та, зустрівшись із нашими мечами, падали намертво. Піднявши голову до неба, побачив, як дракон бився з демоном. Це був Бельфегор. Вищий демон, який має величезну силу, що не поступається іншим демонам. Знову почувся рик дракона. Небо здригнулося. Дракон почав рвати Бельфегора кігтями та, захопивши його в пащу, скинув на землю.

— Відступаємо! — крикнув.

Пролетівши над нами, дракон випустив вогонь по демонах і, приземлившись на землю, перетворився на Габріеля.

— Брате, радий бачити тебе у строю. З поверненням! — давши йому меча, промовив я.

Товариші радісно поглянули на нас.

Ми пішли у наступ.

— Четвертий маяк у будинку! — викрикнув Габріель.

Ми почали пробиватися через демонів, як раптово відкрився чорний портал, із нього пролізли ще демони.

— Знайдіть маяк! — крикнув полководець.

Разом із появою демонів на землю під сурми спустилися Архангели Селафиїл та Єгудиїл. Відкривши величезні крила, вони метнулися на демонів, таким чином даючи нам прохід.

— Габріелю, немає часу чекати!

Ми пішли в лобову атаку! Архангели закрили нас крилами, і ми дібралися до входу в будинок. Повернувши голову, помітив, як поранений Бельфегор накинувся на Єгудиїла. Між архангелом та демоном розпочала бійня на смерть!

— Як Єлена? — запитав Габріель.

— Вона повернулась до родини...

Габріель нахмурився, але нічого не відповів.

Ми забігли в будинок, над тілом юнака схилився демон. Метнувши на нас погляд, він із люттю накинувся. Один чіткий удар мечем, і демон лежав біля наших ніг.

— Гарний удар, Джеймсе!

Ми підійшли до юнака. Він був нашим четвертим маяком.

— Прошу, дайте мені гідно померти! — повернувши на нас свої зелені очі, тихо промовив юнак. — Я більше не витримаю катувань!

— Ми врятуємо тебе! Ти будеш жити! — впевнено сказав.

У будинку почулися швидкі кроки. Габріель схопив меча та вибіг із кімнати.

— Мені боляче. Мої рани... — четвертий маяк почав кашляти. З його рота потекла кров.

З коридору почувся крик. Один із демонів пролетів повз нашу кімнату та намертво впав. Я розумів, що врятувати маяк зможе лише архангел Рафаїл. Я почав взивати до нього. Архангел почув мої мольби. Рафаїл з’явився в білому сяйві. Він схилився над четвертим маяком та промовив:

— Адаме, ти будеш жити. Лише не здавайся!

Архангел доторкнувся до його чола. Світло осяяло кімнату. У кімнату забіг Габріель та поклонився перед архангелом.

— Вже час забиратися звідси! Портал не закривається. З нього виринають ще демони.

— Відкривайте портал, а я допоможу воїнам та своїм братам! — сказав Рафаїл та перемістився.

Юнак лежав із заплющеними очима. Його обличчя ще продовжувало сяяти. Відкривши портал, Габріель запитав:

— Чому Єлена покинула землі Атарі?

Я підняв юнака на руки та сказав:

— Я вже тобі говорив, що вона повернулася до родини.

— Вона... щось питала за мене?

— Ми не знали, що з тобою... думали, що ти мертвий. Ми не знали, що ти повернув душу та силу! — пройшовши через портал, відповів.

Нас зустріли товариші. Вони з подивом поглянули на брата. Назустріч вибігла мати та батько. Мама накинулася з обіймами на Габріеля.

— Мамо, не плач, — почав заспокоювати її Габріель.

— Сину, я радий твоєму поверненню!

Нарешті батько потиснув руку Габріелю. Воїни Атарі зробили поклін. Світло заполонило площу. Три архангели з’явилися з воїнами. На обличчі та руках були криваві рани. Одне крило Архангела Єгудиїла було знівеченим.

— Зрадниця! — простогнав четвертий маяк та відкрив очі.

Я поставив його на землю та підтримав за плече. Юнак почав тяжко дихати та, поглянувши на мене, промовив:

— П’ятий маяк — зрадниця.

— Коли почуєте сурми Гавриїла, будьте готовими! — промовив Рафаїл, і всі три архангели зникли в сяйві.

Я повернувся до Адама.

— Розповідай!

— П’ятий маяк знайшла нас. Вона твердила, що ми повинні об’єднатися та закрити портал. Коли з’явився останній маяк, вона знову повернулася до нас, але вже з демонами...

— Вона хотіла, щоб ви закрили портал, який веде до раю! — із відразою в голосі сказав батько.

— Саме так, — схиливши голову, відповів юнак. — Якщо закрити портал, запечатати його, душі загиблих не зможуть пройти до воріт раю!