Розділ 37

Єлена

Я повернулася в Гісберт у пошуках правди, істини та помсти. Але чи отримала я все? Зараз можу сказати, що не знаю.

У спогадах виникнули обличчя Іветти, Еміса, Алана та Лаури. Останній подих життя кузини назавжди залишиться в мені...

Що я насправді хотіла?

Навіть собі я не можу зараз чесно відповісти.

Моя правда виявилася не такою, якою спочатку собі уявила...

Чи стала я іншою?

Безперечно — так!

Я зустріла саму милу на світі дівчину Ізабель Айворі, яка виявилася шостим маяком.

Можливо, це доля?

Безперечно скажу: так!

Я зустріла Джеймса Велора. Його щирі почуття до Ізабель запали в душу. Його мужність та відданість — одна похвала!

Я зустріла Габріеля Велора. Чоловік, безсмертний воїн Атарі, без душі та без емоцій, який мене безперечно дратував, виявився зовсім іншим... Я не очікувала, що захочу його знайти, що серце забажає бути поряд лише з ним, що тіло хотіло лише його!

А тепер навіть не знаю, що з ним! Ці думки чавили мене й розривали серце.

Коли трапився приступ, я нікому не сказала, що відчула його присутність, а потім біль затьмарив розум. І зараз не знаю, що мені робити. «Той, що не знає смутку» — став для мене моїм особистим смутком...

А можливо, це кохання?

Кохання… Воно для кожного своє, воно настільки різне й щоразу неповторне, що йому не можна дати чіткого визначення…

Ким став для мене Габріель?

Можу точно сказати, зізнатися собі, що з ним стало добре, тепло й радісно на душі й більше нічого не треба. Я була абсолютно щасливою... Просто щасливою...

Ми такі різні, але чи зможемо бути одне без одного?

Як бути, якщо не зустрінемось знову? Я не знаю!

Я виконала свою місію. Я знайшла шостий маяк Ізабель. Врятувала п’ятий маяк Еллайзу. Надіюсь, що четвертий маяк також буде врятований!

І що тепер залишається робити мені?

Відповідь була одна.

Повернутися у Францію до своєї родини Божен, які дали мені затишок та захист, яку я не цінувала...

Ізабель попрохала, щоб я навідалася в Гісберт до її батьків.

— Я виконаю обіцянку, Ізабель! Можеш не хвилюватися.

Я попрощалась з Ізабель, Еллайзою та попрохала Джеймса відкрити портал...

Мене зустрів похмурий Гісберт.

Знайшла адресу батьків Ізабель та відразу попрямувала до них. Батьки Іззі не очікували побачити мене, тому відразу накинулися з питаннями.

— Ви правильно зробили, що довірили життя доньки Джеймсу Велору! — посміхнувшись, сказала.

Помітивши похмуре обличчя зведеної сестри Ізабель Терези, я ледве стримала свої емоції, щоб не нагрубити цій дівці.

— Ви не звертайте уваги на нашу доньку, — опустивши очі додолу, мовила Лорен Айворі.

— Ми дуже раді, що з нашою Бель все добре! І дякуємо вам, що ви принесли гарну звістку! — сказав Курт Айворі.

Я попрощалась із батьками Ізабель.

Помітивши на виході з будинку незадоволене обличчя Терези, все ж таки підійшла до неї та з посмішкою промовила:

— Терезо, ти гарна дівчина, але від своєї отрути сама ж і постраждаєш.

Дівчина здивовано поглянула на мене.

Я посміхнулась та вийшла з будинку, де мене вже чекала Іветта.

— Невже ти побачила у своїх видіннях, що я повернуся?

— Єлено, я рада, що ти жива! — дівчина обійняла мене. — Тебе я не бачила у своїх видіннях, бачила лише цей будинок. Останнім часом із моїм даром, й не лише з моїм, щось трапилося. Майбутнє таке розпливчасте й постійно змінюється. Батьки також жаліються… це нас досить хвилює!

Після розмови з Іветт я зібрала речі, купила квитки та полетіла у Францію.

Джеймс
 

Архангел Гавриїл спустився з небес та повстав своєю величчю перед воїнами Атарі. Ми всі поклонилися перед Гавриїлом.

Архангел Гавриїл один із семи святих архангелів, який зветься Лівою Рукою Бога, керівник чину херувимів, які оточують Божий Престол. Божий вісник та посланець, що оголошує про важливі події на землі.

— Я вперше повстаю перед вами, безсмертними воїнами Атарі, щоб сповістити про знаходження четвертого маяка в місті Крако. Вирушайте на допомогу дракону!

Від почутого про дракона затамував подих. Воїни оглянулися та були такими ж здивованими, як і я.

— Батьку, брат повернувся! — впевнено промовив, а в самого в голові ще й досі звучали слова архангела.

Я не встиг попрощатись із Бель, адже полководці наказали відкривати портал. Двадцять воїнів рушили...