Розділ 35

Габріель

Михаїл, ім’я якого означає «хто як Бог» або «хто рівний Богові» є головнокомандувачем сил Господніх. Небесні духи були створені ще до творіння світу матеріального. І коли на небі стався бунт і Люцифер разом із частиною янголів вирішив повстати проти Бога, вірні йому янголи на чолі з Архистратигом Михаїлом скинули всіх противників у безодню.

Михаїл наділив мене силою дракона та не зневірився в мені, тим часом віра похитнулася...

Я стояв перед Монастирем Дохіар. Грецький чоловічий православний монастир на Святій горі Афон розташований на південно-західному узбережжі півострова Айон-Орос.

Монастир Дохіар — один із найдавніших на Афоні, який построєний на честь архангелів Михаїла й Гавриїла. Саме в цьому святому місці я вперше зустрів архангела Михаїла та отримав дар — силу дракона. І тепер, коли мені потрібна допомога, я знову прийшов у монастир. Почувши шерех крил, повернувся.

— Воїне, — промовив архангел, — чому ти знову взиваєш мене?

— За мої діяння, — поклонився, — не повіряння та зраду я мав впасти від твого меча...

— Габріелю, підіймай голову й поглянь в очі мої!

Я покірно підняв голову. Блакитні очі архангела видавали лише спокій.

— Михаїле, я піддався спокусі, піддався чарам демониці. За мої діяння мужні воїни Атарі загинули на полі боя. Ти залишив мені безсмертне життя, не знищив мою душу та силу. Чи маю я права на покаяння?

— Я бачу твої сумніви та зневіру. Ти повинен сам прийти до висновку, чи маєш ти право на покаяння! Лише твої дії будуть говорити за тебе... ти мій найкращий воїн і був покараним за свої діяння. Я віками спостерігав за тобою, й віками в моєму серці була надія та віра, що ти знову прийдеш до мене та схилиш голову.

І я схилив голову. Полум’яний меч архангела проткнув моє серце. Я відчув, як біль пронизує тіло. Відчув, як виривається душа. Моя сила вивільнилась на волю!

Єлена

 

Коли ми спуститись з гір, назустріч вийшли вартові воїни. Довго пояснювати, хто ми, не довелося. Вартові Атарі пізнали п’ятий маяк.

Як тільки потрапили в місто, назустріч вибігла Ізабель. Вартові Еллайзу відвели у вежу, а я залишилася з дівчиною. Вона міцно обійняла мене та промовила, що сумувала за мною. Її сіро-блакитні очі палали від щастя.

— Моя люба Бель, — доторкнувшись до щоки дівчини, промовила, — я відчуваю в тобі зміни.

— Єлено, ці зміни від почуттів!

Ми не встигли договорити, як до нас підійшли два воїни та повідомили, що мене чекають у вежі.

— Ще зустрінемось, — промовила я та пішла слідом за воїнами.

У голові вирували думки: «Два маяки були під охороною Атарі. Я зробила своє призначення. Маяки в безпеці. Можливо, настав час повернутися додому?»

Серце боляче защемило. Здалося, що зараз провалюся в безодню. Від відчуття вдавлення за грудиною я не могла зітхнути на повні груди. Виникло передчуття браку повітря, від чого я намагалася сісти та почала хапати ротом повітря. Холодний піт огорнув тіло. Відчуття страху смерті заполонило душу.

— Міс, що трапилось?

— З вами все добре?

— Єлено, Єлено...

Я чула голоси, повернула голову й бачила лише розпливчасті обличчя. Знову цей біль у серці. Я почала задихатися. Хотілося закричати від болю, але не змогла. Коли почала падати на землю, хтось підхопив на руки. Ще декілька хвилин боротьби за кисень, і я втратила свідомість.

Архангел Михаїл

— Від кожного з вас залежить, горіти від полум’я чи засяяти вогнем духу! В кожній душі є іскра Божа, яка може перетворитися або у вогонь жадання, або ж у полум’я Преображення! У твоєму тілі була демонська отрута Касікандріери, Габріелю. Вона віками труїла тебе, щоб із часом ти схилив голову перед нею. Я заблокував твої сили та запечатав душу. Лише через полум’я та покаяння ти знову віднайдеш віру та колишню славу безсмертного воїна Атарі! А тепер відлітай, воїне!