Розділ 31

Єлена

До мене наблизилась темна істота та схопила за горло.

— Емпат, — злісно промовила сутність. Її обличчя почало змінюватись, і тепер переді мною повстала гарна жінка з темно-каштановим волоссям та зеленими очима.

Вона відкинула мене й, розправивши свої чорні великі крила, метнулась до Габріеля. Велор схопив демоницю за крила та, розвернувши її спиною, з усієї сили надавив на спину. Демониця заволала та, вдаривши чоловіка крилом, відлетіла від нього.

— Ти ніколи не зможеш повернутися до минулої слави! Я знищу тебе! — злісно промовила.

Помітивши, як у руках демониці появився спис, я встала на ноги й, закривши Габріеля собою, відчула нестерпний біль. Поглянувши на чоловіка, помітила його здивоване, злякане обличчя, відчула його хвилювання. Від болю, закричала…

Габріель

 

Єлена закрила мене своїм тілом. Я обережно вийняв спис та, взявши її на руки, вперше відчув, як на очах виступили сльози.

Касікандріера заволала.

— Ніііі, ти повинен був померти!

Очі Єлени повільно закрилися.

— Габріелю, — до нас кинулася Іветта. — Врятуй її, ти знаєш, що робити!

— Габріелю, тікай! — крикнув Еміс.

У тіло демонів полетіли стріли. До нас наближалися ельфійські воїни. Касікандріера метнулась до мене та крилом вдарила у спину. Відчувши біль, скривився, але, ступивши в портал, опинився на горі Синай.

— Ми чекали тебе, Габріелю!

Я тримав тіло Єлени на руках. Піднявши очі, опустився на коліно та обережно поклав дівчину на землю. Перед мною стояли архангели Михаїл, Гавриїл та Рафаїл. Від їхнього світла я примружив очі та схилив голову.

— Її життя вщухає! — мовив Гавриїл.

— Воїне, поглянь на нас!

Я покірно підняв очі й поглянув на Михаїла. Поряд із ним височіла в повітрі душа Єлени. Архангел Михаїл дістав полум’яний меч.

— Я вас благаю, поверніть Єлену до життя. Я покорюся своїй долі. Я впаду від твого меча, Михаїле!

Земля під ногами затремтіла, й каміння піднялося доверху. Від гулу землі примружився, але терпляче дивився на архангелів.

— Це твій вибір!

Михаїл здійняв меч догори та замахнувся...