Розділ 26

Єлена

 

— Магічний бар’єр над містом зруйнований. Раптом нападуть демони, ми будемо стояти до кінця! — серйозним тоном сказав верховний маг.

— Перш за все, ви повинні відновити купол над містом, — промовив Джеймс. — Ми втрьох відправимося в землі Атарі!

Я стояла біля вікна й, мигцем поглянувши на сплетені руки Джеймса та Ізабель, всміхнулася.

— Джеймсе, ви відправляєтеся вдвох! — повернувшись, сказала.

— Єлено! — вигукнула Ізабель. — Ти нам потрібна!

На мене одночасно поглянули всі троє.

— Ти знаєш, що то був за демон, який вбив Алістера Таддеуса? — звернулася до Джеймса.

— То був не просто демон, а занепалий янгол Беліал, — відповів.

— Беліал, — почав говорити верховний, — має титул короля безодні. Він одним із останніх упав з небес. У його владі розподіляти чини й привілеї між демонами. Він робить можливою прихильність друзів та ворогів, може зцілювати й дарувати життя в обмін на безсмертну душу. Під його керівництвом знаходяться п’ятдесят легіонів демонів.

Ми переглянулися.

— Джеймсе, ти знаєш, де знаходиться твій брат! — склавши руки на грудях, сказала. — Відкриєш портал, і я навідаюсь до нього. Настав час знову зустрітися з Габріелем!

— Вибач, що не зізнався про брата, — тихо промовив.

— Все добре, Джеймсе. Вам варто відпочити, а я повинна готуватися до зустрічі!

Коли Джеймс відкрив портал, я попрощалася з верховним і подякувала йому за допомогу, а потім, взявши за руки Джеймса та Ізабель, поклала їхні долоні одна в одну.

— А тепер можете відчути почуття одне одного, — промовила й, відійшовши від здивованих Джеймса та Бель, увійшла в портал.

***

Габріель виглядав неперевершено на рингу. Кожні мускули проглядалися з неймовірною силою, й лише від одного погляду серце починало тремтіти, а пульс частішав. Я усміхнулася та подумки вже роздягала його... повністю, догола. Так, стоп, що за? Я відкинула такі думки та заховалася за колоною. Коли бій закінчився, прослідкувала за ним та, пройшовши через натовп, попрямувала слідом й увійшла в кімнату.

— Так і знала, що саме тут знайду тебе! — голосно сказала й закрила за собою на замок двері. — В забутому Богом місці між загублених людей та надприродних створінь!

Габріель не відразу повернувся до мене, тому, розглядаючи його спину, всміхнулася.

— Єлено, яка неочікувана зустріч!

Габріель обернувся, присів на диван та, зухвало поглянувши, почав розмотувати боксерські бинти. Я повільно наблизилася, а мої очі ще блукали по його тілу.

— Що ти хотіла? Навіщо знову знайшла? — різко промовив.

— Ти покинув свій клуб у Гісберті, що, набридло керувати такою баригою?

— А ти не подумала, що я втік від тебе? — хмикнувши, мовив чоловік.

— Тобі не пощастило!

Габріель встав та підійшов ближче. Я повернулася, побачила футболку та кинула її в нього, а він своєю чергою закинув футболку на плече.

— Одягнися, будь ласка!

— Ти серйозно? — Габріель засміявся.

— Так! — нахмурилася.

— У тебе нова зачіска? Тобі личить! — сказав і почав накручувати мої локони на палець.

— Моє волосся тебе найбільше турбує? — сказала й відвернула голову від чоловіка.

— Я радий тебе бачити! — ласкаво сказав Габріель.

Я відчула його подих на скронях, але все одно голову не стала повертати.

— Габріелю, відійти від мене та одягнися. У мене до тебе серйозна розмова.

— Моє тіло тебе найбільше турбує? — хмикнув чоловік.

Він продовжував стояти занадто близько, тому, не витримавши, спробувала відштовхнути, й мої долоні лягти на його груди. Він був незворушним.

— Що, не виходить? — із усмішкою запитав.

— Як бачиш… не виходить! — сказала й, піднявшись навшпиньки, вкусила його за бороду. Його щетина полоскотала мій ніс, і я засміялася.

Габріель не очікував такого. Від його здивованого виразу обличчя я знову почала сміятися.

— Що, не очікував? — зухвало промовила.

Габріель закотив очі.

— Не очікував! — відповів та відійшов від мене, одягнувши футболку, й знову повернувся. — Кажи, що вже трапилось?

— Габріелю, я знайшла останній маяк...

— Вітаю! — перебив мене, від чого я миттєво закипіла від люті.

— Габріелю, не будь таким козлом! — Чоловік хмикнув та підняв брови. — Я знайшла маяк, тепер нам потрібна твоя допомога!

— Це не моя проблема! — відрізав.

— Я думаю, що це спільна проблема. Захист маяка — це проблема всіх, у тому числі й тебе! — наполягала на своєму.

Габріель зітхнув.