Розділ 25

Єлена
 

Я думала над словами архангела. Якщо я дійсно була там і й це не лише моя ілюзія? В голові вирували слова архангела: «Прийде час, і ви знову зустрінетеся... Минуле та майбутнє перетнулися!»

Затемнення було досить напруженим. Його метою було зламати щось старе та непотрібне й збудувати абсолютно нове. У нашому розумінні цим новим мав стати останній маяк.

Сила маяка може зруйнувати все, що не приносить щастя та радість, проблеми й ненависть, якщо я, звичайно, зможу знайти його. Тоді сили добра об’єднаються заради майбутнього. Якщо ми втратимо шанс, демони вилізуть із темних печер, і такого майбутнього ніхто не бажав.

День окутала ніч. За декілька годин світло зникло, й планету оповила темрява. Всі були в очікуванні. Я до останнього моменту не розуміла, як відчую маяк, доки сонце повністю не зникло...

— Ізабель! — в голові пролунало її ім’я.

По тілу пройшовся струм, тому вибігла з кімнати та закрила очі руками від світла, яке випромінювала з себе Ізабель.

— Єлено, я не можу наблизитись! — закричав Джеймс.

Позаду почула кроки, й до нас біг верховний зі стражами.

— Магічний бар’єр над містом руйнується. Всі налякані! Єлено, лише ти зможеш пройти через світло маяка!

— Вийдіть із будинку! Негайно! — викрикнула. — Джеймсе, ти також! Йди! — закричала.

Світло зростало з кожною хвилиною й боляче вдаряло в очі. Я примружилась та зайшла в кімнату.

Тіло дівчини випромінювало світлову енергію, яка неслась із неба, й разом із цим світлом чорнота намагалася пробитися до тіла Ізабель. Її маленька постать височіла над підлогою, очі заплющені, волосся скуйовджене. Я закрила руками очі, тому що споглядати на осяяння було неймовірно боляче.

— Ізабель! Ізабель! — закричала.

Я зробила ще один крок та, створивши бар’єр над собою, відштовхнула чорну енергію й змогла пройти через осяяння та підійшла до тіла Ізабель. Схопивши дівчину за руку, різко спустила її на підлогу й відчула страх, який переповнював її свідомість. Чорна матерія, яка раптово з’явилася, намагалася відштовхнути мене від тіла Ізабель, тому знову застосувала свою силу, й на цей раз мої емоції були сильнішими.

Я створила бар’єр, через який могло лише пройти світло з неба. Чорна матерія кружляла над нами, намагаючись захопити у свій полон. Я підняла очі, з неба ще лилося світло, прямісінько в серце Ізабель. Точно, серце, я повинна достукатися до серця дівчини. Я знову взяла дівчину за руку та, заплющивши очі, передала їй свої перші почуття від зустрічі, а найголовніше — передала емоції та почуття Джеймса Велора. Не даремно я так кайфувала від них та надійно зберігала.

— Ізабель! — подумки звернулася до дівчини. — Ізабель, саме ти наш останній маяк. Саме ти наша надія на майбутнє. Не піддавайся страху, відкрий своє серце, відчуй мої емоції та почуття дорогої тобі людини. Ізабель, почуй мене...

Я не знаю, скільки часу пройшло, адже було відчуття, що він ніби зупинився. Не знаю, де тоді блукала моя свідомість, і взагалі не пам’ятаю, як впала біля Ізабель. Все, що я змогла їй передати, — це почуття щастя, віри, кохання, емоції радості. Я закрила свою свідомість від негативу, тим часом відкривши лише позитивні емоції. Якщо від дій емпата залежить, яку сторону прийме маяк, то я зробила все, що від мене залежало!

Розплющивши очі, помітила, що світло потроху зникало, й відчула, як Ізабель стиснула мою руку. Я повернулася до неї. Її очі були широко відкритими, а з зелено-блакитних очей сяяло те саме світло. Ми деякий час продовжували дивитися одна на одну та триматися за руки.

— Я не можу повірити, що останнім, шостим маяком була я. Єлено, ким я стала? Чи залишуся собою?

Я засміялась.

— Ізабель — ти завжди залишися собою. Тією гарною та доброю дівчиною, милою та найкращою. Лише тепер у тебе є сила маяка та від твоїх дій залежить доля всього людства та надприродного. Тепер ти будеш жити вічно!

Ізабель повернула голову, і я помітила, як по шоках потекли сльози.

— Не варто хвилюватися! Ти знайшла вихід... Твоє тіло прийняло осяяння!

У кімнату забігли Джеймс та верховний маг, які й допомогли нам піднятися. Я відчула слабкість, але не подала знаку й, оглянувшись, побачила, як Джеймс міцно обійняв Ізабель.

— Тепер ми повинні діяти швидко та організовано! — промовив верховний.