Розділ 20

Джеймс

Я лишив одержимого можливості рухатися в бою. Мечем підрізавши йому ногу, отримав можливість вести бій на потрібній дистанції й у потрібному темпі. Перший охоронець — одержимий, лежав мертвим на підлозі, залишилося ще дванадцять. Я ринувся в бій, застосовуючи лише силу меча. Мій інстинкт тигра виривався на волю, ще декілька сильних ударів, й охоронців залишилось дев’ять, тому я кинувся під ноги противників та, використовуючи силу меча, пробив опонентам ноги. Я заблокував один удар із захопленням руки противника та з усієї сили вдарив у щелепу. Охоронець впав додолу. Відвернувши увагу інших одержимих кидком, зробив стрибок над їхніми головами, а далі настала груба сила кулаків. З тіл охоронців вирвалися темні тіні. Без людей тіні не зможуть довго існувати, адже їм потрібні саме людські тіла для виживання.

Відкривши двері, зайшов у кабінет до Алістера Таддеуса. Чоловік гнівно поглянув на мене.

— Безсмертний, могутній воїн Атарі, ваше правління закінчено. Людство буде палати в пекельному вогні! Ти навіть не розумієш, яке зло насувається.

Я повільно наближався на чоловіка, а він продовжував стояти незворушно біля вікна.

— З якими саме демонами ти співпрацював? Навіщо їм душі невинних?

Чоловік фиркнув.

— Я багато отримав невинних душ, але саму солоденьку ти приховав від мене.

Я зрозумів, що він мав на увазі Ізабель. Швидким рухом наблизився до чоловіка та схопив його за горло. Від однієї думки, що Ізабель може загрожувати небезпека, закипів від злості.

— Чому саме Ізабель Айворі? — закричав. — Чим вона так особлива? Відповідай!

Алістер намагався засміятися, але з його горла лише вирвався глухий смішок. Я послабив хватку, тим самим даючи змогу відповісти Алістеру.

— Вона невинна дівчина. Її душа дорого коштує й стала б обміном мого правління! Ізабель Айворі не зіпсована цим гидким світом.

Я відкинув чоловіка, а він, впавши на спину, почав реготати.

— Чи ти, безсмертний, вже зіпсував її?

— Якому саме демону вона потрібна?

Я повернувся до вікна, адже помітив, як майнула тінь. Чоловік закричав та промовив, що він вже тут.

Я метнувся до Алістера, але раптово розбите скло, яке полетіло в мій бік, зорієнтувало мене, тому закрив руками голову та побіг у бік Алістера Таддеуса. Почувши шерех крил, повернувся, але був збитий з ніг. Темна сутність із чорними величезними крилами вирвала з нього серце. Алістер Таддеус намертво впав додолу, і з-під нього потекла кров, утворюючи червону калюжу.

Діставши меч, вистрибнув із вікна прямісінько на крила темної сутності та проткнув його мечем. Темна сутність загарчала та, скинувши мене зі спини, метнулась донизу в чорну діру.

Ізабель

Я зайшла в кімнату до Єлени. Вона сиділа ні підлозі та читала книгу.

— Вибач за такий безлад, — не піднявши навіть голови, промовила вона. — Я відчула, що це ти...

Я оглянулася навкруги. На підлозі були розкидані папери та книги.

Коли присіла біля неї, Єлена підняла голову та усміхнулася. Лише зараз я помітила, як швидко в неї виросло світле волосся з першої зустрічі в Гісберті.

— Твоє волосся так швидко виросло?

Єлена засміялася та поклала книгу.

— Це не магія, це — гени!

Її волосся досягало середини спини.

— Якщо хочеш, я можу допомогти тобі. Тільки скажи, що саме ти шукаєш?

Єлена зітхнула.

— Всі ці папери та книги з бібліотеки міста Парадайс. Я шукаю інформацію про маяк.

— Що таке маяк?

— Маяк — це людське дитя, й за легендою таких маяків всього шість. Ці людські створіння можуть зосереджувати в собі всю магію та відкрити портал як на небеса, так і в пекло. Відкривати портали на небеса, крім самого Творця, можуть архангели. В межах нашого світу — безсмертні воїни Атарі, яким дана така сила від Архистратига Михаїла, і це все, що я знаю від знайомого Алана.

Я від здивування відкрила очі.

— Ого, оце так завдання.

— Ізабель, значить, це завдання ми виконаємо вдвох, — підморгнувши, промовила Єлена.