Розділ 11

Історія Ізабель Айворі паралельно розвивається з історією Єлени Маршал

Amor non est medicabĭlis herbis.1

Ізабель

Останнім часом моя родина переживає не найкращий період, адже тато Курт втратив роботу на найбільшому заводі міста й після того скандали з матір’ю Лорен продовжуються вже понад місяць.

Я вийшла зі своєї кімнати, але, почувши суперечку батьків, тихенько зійшла донизу. Тяжко зітхнувши, вже збиралася вийти з будинку, як раптом із кухні вийшла зведена сестра Тереза. Чому зведена, а все тому, що я не рідна донька Курта та Лорен…

— Збираєшся на роботу? — склавши руки на грудях, запитала.

— А ти як завжди плануєш не робити та байдикувати? — спокійно промовила.

Тереза злобно поглянула на мене й повільно почала підходити.

— Я принаймні рідна донька… а ти лише дівчинка без минулого, яку у свій час залишили, а точніше сказати викинули, як непотрібну річ! — скривилася та, оглянувши мене з голови до ніг, продовжила ображати далі: — Ти нікому не потрібна! Дурненька, наївна Ізабель! Завжди такою була, такою й залишишся!

Відверто скажу, я терпіти Терезу не могла, але, зціпивши зуби, промовчала, адже говорити з нею немає сенсу, й, розвернувшись, пішла на роботу.

Те, що вона мене не любила, не поважала, не прийняла, я пережила, й мені стало байдуже на її образи, але підлість та злоба Терези інколи заподіюють мені неприємності. Через зведену сестру мене відрахували з коледжу за порушення дисципліни та внутрішнього розпорядку. Тереза навмисно постійно підставляла мене, й навіть доходило до того, що вона провокувала конфлікти з одногрупниками, а винною завжди залишалася я, адже неодноразово намагалася втихомирити її, й, коли на ці конфлікти приходив син декана коледжу Мануїл, який був її хлопцем, ніхто не бажав слухати мене, а батьки, дізнавшись про відрахування, розізлилися на мене не на жарт.

Тереза робила все, щоб бути найкращою. Інколи в мене було враження, що вона мене ненавидить через те, що я з’явилася в їхній родині. Мама Лорена розповідала, що знайшли мене біля будинку замотану в дитячу ковдру. Я люблю своїх названих батьків, тому ніколи не думала про те, щоб знайти справжніх та дізнатися історію свого народження.

Щоб фінансово допомагати батькам та уникати баталій із Терезою, й взагалі, щоб менше бачити її, влаштувалася на роботу у книжкову крамницю.

Після почутої сварки батьків та знову неприємної розмови з Терезою я намагалася відігнати від себе весь негатив, й доля змилувалася наді мною, коли у крамницю завітала досить приємна, з гарною зовнішністю молода жінка, й, дізнавшись її ім’я, не могла повірити, що спілкувалася з емпатом…

Але сама головна зустріч чекала попереду!

Закінчивши робочий день, я закрила крамницю й вирішила пройтися додому пішки й, перебуваючи в роздумах, навіть не помітила, як наштовхнулася на когось.

— Вибачте, я не хотіла! — піднявши голову й поглянувши в його очі, швидко сказала.

Чоловік у капюшоні лише кивнув головою й, усміхнувшись, обійшов та попрямував через пішохід. Я оглянулася й провела його поглядом.

— Гарні очі, — тихо промовила й, закутавшись у пальто, пішла далі.

Повернувшись додому, у вітальні побачила Терезу, яка розмовляла через мобільний телефон й, дякуючи Богу, не помітила мене, тому, швидко скинувши пальто, повісила його на вішак і піднялася у свою кімнату, а через декілька хвилин завітала мама.

— Ізабель, ти вже вдома... як твій день пройшов? — присівши на край ліжка, лагідно запитала.

— Все добре! — відповіла. — Мамо, ви знову сварилися...    

— Ізабель, не звертай увагу, адже це лише маленькі непорозуміння. Ми з татом все виправимо... ходімо вечеряти.

— Так, зараз лише переодягнуся й миттєво прийду на твою завжди смачну вечерю, — підморгнувши, сказала.

Вечеря пройшла спокійно та без розмов, й навіть Тереза мовчала. Тато й мама були засмучені, тому після вечері я віддала мамі заробіток.

— Ізабель, ти не повинна... це твої гроші, — захитавши головою, сказала.

— Мамо, це мої гроші, тому я розпоряджаюсь ними так, як сама того забажаю, а зараз бажаю, щоб вони були в тебе!

Я поцілувала маму в щоку та стала допомагати їй прибрати кухню після вечері.

— Найкраща донька у світі? — позаду пролунав голос Терези, й ми обоє оглянулися.

— Терезо, досить ображати сестру, — спокійно промовила мама. — Ми вас обох любимо...

— Мамо, перестань говорити цю маячню! — гаркнула Тереза.

Посуд впав додолу. Мама нахилилася та промовила:

— Терезо, ми довго не вірили з батьком, що ти стала причиною того, що Ізабель вигнали з коледжу. Тепер у мене є сумніви!

— Ізабель пліткарка! — закричала. — Я вас ненавиджу! Всіх вас ненавиджу! — затупотіла на місці й вибігла з кухні.