Розділ 5

Ну от і гарно, от і добре. Марина в мене, цілий день попереду, отже можна трохи позваблювати малу, тільки от робити все необхідно обережно. Надто ляклива. Доведеться набратися терпіння, трохи випробувати себе, бо щось підказує, що швидко не буде.

Нічого страшного, я вже не в тому віці, коли не можу втриматися від спокуси. Скажімо так, я спокусою насолоджуюсь, а дражнити дівчину, поступово змушуючи її хотіти тебе до нестями, то взагалі неабиякий кайф. Сам процес звичайно приємний, однак здобуток буде набагато солодшим, якщо за нього доведеться поборотися. Хіба ж не так? В моєму житті тільки так.

Я вже давно не беруся за звичайні проєкти, для цього в моїй компанії працюють інші хлопці та дівчата, а собі лишаю щось специфічне, провокативне, навіть трохи дивне або надто серйозне. Намагаюся не братися за роботи глобального значення, типу хакерських атак на державні ресурси та системи, але залюбки працюю із замовниками, які роблять шкоду конкурентам.

Перемагає сильніший, чи не так? Живучи у сучасному світі, потрібно добре піклуватися про безпеку свого бізнесу в мережі. Розглядаю це як важливий урок для постраждалої сторони. Зламати справді якісні сучасні технології із шифруванням, потужними серверами та актуальною базою програм захисту не так вже і просто. Для мене не складно, звісно. Однак бувають цікаві випадки. Найкраще у подібних ситуаціях те, що після вдалої атаки, власник ресурсу вже точно попіклується про кращий захист, який йому радо організують мої працівники. Ідеальний бізнес!

Вважаю, що у 21 сторіччі особливо важливо вміти думати та аналізувати інформацію. ЗМІ та популярні шоу чудово маніпулюють нашою свідомістю, тож їх дивитись узагалі не варто. Хтось називає це відпочинком для мозку, а саме: перегляд дурнуватих сіткомів та ток-шоу, не приведи Господи, турецьких серіалів. Я розважаюсь в реальному світі, з жінками. Кожна – унікальна, неповторна і може набагато більше, ніж їй здається. І як же прекрасно та захопливо грати з нею, модифікувати мислення та формувати справжній діамант з необробленого камінчика.

Я посміхався своїм думкам та повністю поринув у плани наших майбутніх розваг із пані Леоновою, поки вона не вийшла із кімнати.

– В тебе є продукти? Я можу приготувати нам щось на сніданок, чи мені швиденько збігати в магазин?

– Ти ж казала, що не вмієш готувати? – і от тут я згадав, що так і не замовив нічого попоїсти.

– Ну, особливого не вмію, та щось звичайне можу.

– Насправді в моєму холодильнику є лише пельмені та яйця, бо харчуюсь я здебільшого не вдома. На сніданок іду до кав’ярні тут недалеко. О, ходімо?

Я бачив як вона знітилась, але голод напевно змусив її погодитись. Живіт дівчини створював дивні свистячі звуки, які точно говорили про бажання щось з’їсти. Та я й сам був голодним.

– Я швидко перевдягнусь і підемо тоді, - після цих слів Марина знову зникла за дверима. А я саме подумав про те, що вона не скаржиться на здоров’я і непогано виглядає, отже полегшало. Ця думка гріла. Відколи це я став таким турботливим та емоційним?

Ні, я з усіма своїми панночками ніжний та турботливий, але більше для підтримання образу, на автоматі. Жінки люблять вухами, тому можна робити будь-що, головне обіцяти, виводити на яскраві емоції, говорити приємності і якісно тра… Ну, думаю всім зрозуміло, що треба робити з кицьками у ліжку. Уся ця лабуда про «ти мене не цінуєш», «ти бачиш у мені лише сексуальний об’єкт», «чоловікам тільки одне треба» від недостатньо якісного інтиму в житті дівчини чи взагалі від його відсутності. І це ще питання, кому секс потрібен насправді більше. Якщо для чоловіків це здебільшого фізіологічна потреба, яку можна швидко задовільнити, то жінки більш вибагливі та вимагають неабиякої плідної роботи в еротичній сфері. Але ж які вони хитрунки? Прекрасні створіння, я просто обожнюю жінок.

Мені особливо немає діла до чужих проблем, мене цікавить процес, спілкування, інтрига та усі ці моменти поступового зваблення. А як солодко вони пручаються, коли думають, що правильно, а що ні. Усі ці межі, соціальні норми, радянське виховання розбиваються на фоні бажання та інстинктів. Я ж кажу, справжній кайф.

***

В кав’ярні за рогом ми пробули недовго. Я одразу побачив, що Марина точно нестандартна дівчина, яка любить на людей подивитись та себе показати. В дивній куртці та потертих джинсах на моєму фоні стиляги вона справді виглядала не дуже добре, але скоріше за все її хвилювали власні комплекси.

У звичайному кафе вона почувалася дуже скутою та постійно дивилася собі під ноги чи на власні руки, навіть столик обрала у кутку, де людей трохи менше. Господи, я завжди сідаю десь ближче до вікна чи до барної стійки, вільно почуваюсь у натовпі. Хіба можна боятись людей? Та ніхто навіть не дивився на неї. В будь-якому випадку я вирішив замовити каву, паніні та круасани з джемом із собою. Коли наше замовлення було готовим, і я сповістив Марину, що нам час іти, дівчина стрімголов побігла на вихід.

Ситуація справді складна. Невже молода жінка може бути такою закомплексованою? Жах, але я вже не відступлюся. Досить того, що психологиня залишилась за бортом. Ну і нехай.

В магазин ми з Мариною зайшли разом. Я вирішив довірити їй вибір продуктів, та коли вона взяла якусь дивну крупу та найдешевші сосиски, стало ясно, що робити цього було не варто.

– Облиш, Марино, я пригощаю, тож візьмімо щось нормальне?

Вона дивно подивилась на мене, але змовчала, а потім мовила: