7

Під ранок, вдосталь насолодившись незліченними любовними втіхами, втомлені і задоволені вони, нарешті, змогли угамувати свою неприборкану пристрасть. Закутавшись в ковдру, Таня тихо завмерла в обіймах Олега. В світлі перших променів світанку її обличчя, покрите збудженим рум'янцем, сяяло добросердям і спокоєм. Від розкиданого по подушці пишного волосся жінки линув дурманним аромат шавлії і м'яти. Очі іскрилися тією неповторною веселкою радості, яка властива тільки шалено щасливій людині.

Зачарований таким казковим моментом Олег не втримався і запитав те, що не давало йому спокою ось вже стільки років:

– Мила, чому ти тоді кинула мене?  

Відповідь коханої Тані приголомшила його. Жінка немов стисла пружина раптом вибухнула. Різко схопившись з ліжка, вона обшпарила його своїм убивчим поглядом гнівною мовою:

– А ти хіба не знаєш?

– Ні, – здивовано вимовив Олег, рішуче не розуміючи такої різкої зміни настрою своєї коханки.

– Ти що ідіот, або просто прикидаєшся?

– Поясни, будь ласка, – попросив спантеличений чоловік.

– Так  пригадай наш останнє свято Валентина, – їдко запропонувала Тетяна.

Той день Олег пам'ятав вельми смутно. Це було єдине свято любові, яке він так і не зміг гідно відзначити. Різдвяне розставання з коханою настільки вплинуло на нього, що хлопець просто очманів. Поки всі знайомі парубки признавалися в своїх відчуттях улюбленим дівчатам, він гарячково колобродив на таксі по численних барах і ресторанах міста. Старався в розслаблюючому алкоголі і дурманних наркотиках забути те образливе відчуття зради дорогої і незрівнянної Тані, яке шматували душу хлопця такими лютими вовками і безжальними шакалами, що і не передати звичайними словами.

– Ну і що? – обережно запитав чоловік, інтуїтивно відчуваючи, що його чекає якийсь несподіваний сюрприз.

– А що ти ще хочеш почути від мене? – тепер жінка була схожою на розлючену кобру. – Те, що спокусив тоді мене? Що після вечора божевільної пристрасті жодного разу не приїхав і не зустрівся зі мною? Що після тієї необережної близькості я завагітніла і виявилася нікому не потрібною? Що, врешті-решт, повинна була вийти заміж за Андрія, для того, щоб приховати свою ганьбу і дати сину хоч якогось батька?..

Кожне слово, сказане жінкою, хльостало його немов жорсткий циганський батіг. Почута звістка як умілий кат рвала і катувала душу. Новина була настільки несподіваною і надзвичайною, що чоловік в ту мить просто втратив дар мови. А коли в голові трішки прояснилося, з гіркотою промовив:

– Та не пам'ятаю я всього того, що тоді відбулося між нами. П'яний був в дим. Обкурився марихуаною, так що тиждень не міг отямитися. Думав, що ще на Різдво остаточно втратив тебе мила. Що ти відкинула мене, тому що щиро полюбила свого чоловіка. Чому ж ти мені за всі ці роки нічого не сказала? Навіть не натякнула про існування рідного сина?

– Навіщо? – втомившись, вимовила Тетяна – Що б це нам дало? Ще більше болю і смутку. Ти напевно б шукав з хлопчиком зустрічі. Наробив би при цьому багато помилок і дурощів. А у кожного з нас є свої сім'ї. Є обов'язки перед рідними і близькими. Є не писані правила моралі, які так непросто дотримати, коли біля тебе часто з'являється твоя таємна любов.

– І що тепер?

– Нічого. Житимемо, як і раніше. Зрештою кожен вибрав свій життєвий шлях, з якого нам вже не звернути. Вибач, що  розповіла про свою таємницю. Не потрібно було цього робити. Просто вирвалося під враженням такого романтичного вечора і пристрасної ночі.

Закінчивши говорити, жінка рішуче піднялася з ліжка і поспішила у ванну. Олег закрив очі і раптом з жахом зрозумів, що жити, як раніше йому вже ніколи не вдасться. Почута тільки що від Тані звістка важким каменем, лягла на його плечі, назавжди вибиваючи його з такої звичної життєвої колії. І зціпивши зуби від душевного болю, що нахлинув, чоловік і собі почав квапливо одягатися.

За годину, відвізши Таню в лікарню, Олег Степанович відправився додому в своє місто. М'яко гуркочучи моторами, автомобілі швидко летіли по прямій як стріла дорозі. За вікном проносилися барвисті пейзажі квітучої природи. Але, не дивлячись на яскраве сяйво весняного сонечка в серці у чоловіка лютували холодні думки. Нервово стискаючи і розтискавши кулаки, він думав про минуле і сьогоденням які переплелися таким дивним чином, що вже було неможливо вирішити, як поступати далі. Докори, жаль і гіркота втрати були настільки великими що Олег не знаходив собі виправдання. Він не міг усвідомити, як же могло таке трапитися, і чому доля була настільки безжальна до нього.

  А на передньому сидінні “Пажеро” сидів принишклий начальник охорони. Богдан Петрович, не дивлячись на свій колосальний досвід і майстерність охоронця так і не зміг захистити свого шефа від фатальної дії рокового трилисника. Від того непередбачуваного магічного впливу, який так безжально нівечив життя його боса. І ні колишній міліціонер, ні його теперішній начальник навіть і не припускали наскільки чаклунство квітки бузку і колись загадане бажання ще змінять їх недалеке майбутнє. Але це вже зовсім інша історія.