1. Сюрприз від коханого

ЕММА

Пальці до побіління стискають кермо, поки я намагаюся змусити власне серце битися трохи повільніше. Але емоції від цього не стають меншими. В серці жевріє надія. Бо цілих два місяці мовчання, розлуки й виснажливого життя в бабусі вимотали мене. Адже кожна ніч у будинку бабусі Маргарити перетворювалася на аналіз наших із Артемом стосунків та спільних помилок. Я так сильно на нього ображалася стільки часу, але сьогодні мене переповнює шалене хвилювання. Я знаю, що Артем тут. Мені про це сказав тато, коли запрошував на вечірку. Тому я в передчуттях.

Нарешті зупинивши авто біля ресторану, відчуваю лише божевільний трепет та тиху надію.

Сьогодні двадцята річниця шлюбу мого батька та мачухи. Хоча ця жінка за стільки років стала для мене справжньою матір’ю. Щиро сподіваюся, що це свято стане крапкою в нашій з Артемом сварці. Я просто впевнена, що варто нам лише зустрітися поглядами — і все це безглузде непорозуміння просто розтане. І все буде як раніше.

Роблю глибокий вдих, нервуючи, поправляю сукню та крокую до закладу. З шаленими емоціями переступаю поріг затишної, залитої м’яким світлом зали. Навколо лунає жива музика, дзвенять келихи, а повітря буквально просякнуте ароматом дорогих парфумів, квітів та смаколиків.

Мені знадобилося лише кілька хвилин, щоб знайти батьків поглядом. Одразу йду до них. Вітаю їх, вручаю подарунки зі щирими словами привітань. А далі — наші обійми, теплі та щирі. Мачуха непомітно змахує сльозу. Міцно притискає мене до себе, дякує на вухо, що прийшла. Бо вона дуже хвилювалася. Вона любить мене по-справжньому. Але Артем надто сильно образив мене, і я закрилася від усього світу. Тепер розумію, що це була дурість, та тепер пізно.

Душа тріпоче. Попросивши вибачення у мачухи, я повертаюся до гостей, жадібно шукаючи очима Артема. Серце калатає в божевільному ритмі в очікуванні солодкого примирення з ним.

Але коли погляд наштовхується на того, за ким я шалено скучила, світ на мить зупиняється.

Я таки знайшла Артема. Він стоїть біля високого столика, але він не один. Його рука впевнено й ніжно обіймає за талію Наталію. Мою найкращу подругу. Вона щось грайливо шепоче йому на вухо, а він посміхається їй тією самою посмішкою, яку я колись вважала найкрасивішою у світі. І яка належала тільки мені.

Наталія помітила мене. На секунду затримала погляд, а потім відвернулася та вдала, наче не знає мене і не бачила.

Серце з гуркотом падає у п’яти, а на зміну першому шоку миттєво приходить скажена лють. Два місяці моїх страждань, моїх роздумів і цієї безглуздої надії розбилися вщент об цих зрадників. Скривджена гордість спалахнула всередині безжальним полум’ям, вимагаючи лише одного — помсти. Бо вони не побачать моїх сліз. Ніколи.

Я вся буквально тремчу від підлості коханого та моєї найкращої подруги. Але тримаюся. Не знаю як, але ще сьогодні я їм доведу, що вони мене анітрохи не хвилюють.

Наскільки це можливо спокійно відводжу погляд і пильно та повільно оглядаю гостей. Мені потрібен потужний інструмент для мого фатального рішення.

Прискіпливо проходжуся поглядом по гостях. Мені потрібен самотній, привабливий вовк в активному пошуку. Погляд наштовхується на чоловіка, який стоїть самотньо осторонь, тримаючи в руці телефон і втупившись у нього. Мій погляд, вивчаючи його, проходить по чоловікові. Впевнена постава, дорогий костюм, який ідеально сидить на ньому, підкреслюючи красиве тіло. Раптом він підіймає погляд — і я завмираю. Мене вражає білосніжна посмішка з відтінком легкої байдужості до всього, що відбувалося навколо. Він був небезпечно привабливий, і байдуже, що ця посмішка не для мене.

План у моїй голові склався за лічені секунди. Розправивши плечі й натягнувши на вуста найефектнішу з усіх моїх можливих посмішок, я роблю перший крок у його бік. Мені трохи ніяково, але жагу помсти вже не спинити.