Розділ 25

З того дня будівництво пішло легше, хоч все одно займало багато часу. Оскільки таверна повинна була стати не просто будівлею, а справжнім артефактом, доводилось видобувати особливий камінь, той, що народжувався на місцях сили. Або ж брати лише конкретні дерева, які самі можна було вважати магічними в усіх сенсах цього слова. Загалом, будівництво було довгим і не дешевим, але зводночас більшість захоплювалась цим проєктом.

Більшість, але все ж не всі.

Дедалі частіше то там, то там лунали перешіптування, що нічого доброго з цієї затії не вийде. Мовляв, витягують всі ресурси на будівництво якоїсь примхи, а натомість могли б про народ подбати. Бо ж не всі хороше жили. Наги обурювались найбільше, хоча якраз в них, здавалося б, справи йшли цілком добре.

Король Ейден та королева Таура вже неодноразово зустрічались віч-на-віч щоб обговорити ці розмови.

— Мене турбує, що мій народ почав недобре дивитись в бік еллерондців, — казав він, стоячи на балконі в своєму замку Лотерґені і дивлячись туди, де йшло будівництво. 

Звісно, навіть попри гострий зір завдяки своїй двукровності, він би не зміг розгледіти нічого. Та це не заважало йому намагатись.

— Я думала, це почнеться раніше, — важко зітхнула Таура, стаючи поряд. — Все ж, для велесарівців ми — чужинці. 

— Я теж цього боявся. Але тоді, коли ви прогнали Тіні, всі були вдячні і вважали цілком справедливим рішення віддати частину земель вам. А тепер? Чому це почалося саме зараз? 

— Можливо народ справді бідує, — припустила Таура, хмурячись. — Хоча мушу зізнатись, навіть серед еллерондців, я чула, пішли дивні розмови. Ніколи не помічала за своїми людьми жадоби. Але ті чутки, що доходили до мене, свідчать саме про жадобу, не про бідування. 

Король Ейден прикусив губу і кинув погляд на Тауру. Зустрівши її стурбований погляд, він кивнув якимось своїм думкам і подав їй руку, щоб провести до сходів, які вели з балкону до особистого саду Ейдана.

— Можу сказати те ж саме і про свій народ. Ідея Кейрана та Дрілани прекрасна, і це робиться саме для наших підданих. То чому ж те, що спершу викликало у всіх захват, зараз викликає обурення та недовіру?

Таура, притримуючи поділ сукні, обережно ступала поряд з королем.

— Це змушує мене боятись того, що Ноксерея знову знайшла проріху, — майже прошепотіла вона. — Тільки цього разу, замість сіяти страх та відчай, Тіні плутають думки наших народів. Вселяють або підживлюють жадобу, заздрість, подекуди, навіть дурість. 

Ейден зітхнув.

— Я теж про це подумав. Ми мирно жили майже п’ять років. І от тобі на! 

— Ми можемо знову провести ритуал, Ейдене, — Таура поглянула на нього. — Цього разу ми сильніші, маємо більше кристалів. Треба лише знайти місце.

— Місце? Те, де Сіраніс зробив проріху?

— Так, інакше це не матиме сенсу. Тіні будуть з’являтись знову і знову.

— А якщо це не Тіні? Ні, перш ніж знову проводити ритуал ми маємо впевнитись, що наші підозри мають ґрунт, щоб не налякати народи дарма.

Таура кивнула. Вона була цілком згодна з Ейденом. Якщо вони помилялись, то паніка накладеться на чутки, і невідомо у що все це може вилитись. Спершу треба все перевірити.

— Тоді я пропоную зібрати найдовіреніше коло, — сказала вона милуючись квітами ранньої осені. — Порадимось, як краще вчинити і як непомітно все перевірити. 

— Гарна ідея, погоджуюсь. Я саме покликав сьогодні приєднатись до нас свого радника, щоб обговорити підготовку до весілля Кейрана та Дрілани. Він вже скоро має підійти. Скажу йому, щоб зібрав найкращих з тих, кому дійсно можна довіряти.

Через півгодини до саду увійшов перший радник короля — Трезарус Дра’Зір. 

Він був гарним чоловіком. Мав коротке хвилясте темне волосся і очі, що в сонячному світлі здавалися медовими. На підборідді в нього росла невелика охайна борода, а коли він усміхався, на щоках Трезаруса з’являлись милі ямочки. 

Дра’Зіру нещодавно виповнилося сорок три. Для нього то, можна сказати, лише розквіт сил. Високий, статний, підтягнутий — він миттю привертав до себе увагу. 

— Ваша Величносте, — вклонився він обом, — радий вас бачити. Чув, що будівництво таверни вже дійшло до стін. Це прекрасний темп. Можливо до Ночі червоного листя встигнуть вже й дах звести! Було б чудово. Отримали б благословення предків та Всевишніх.

— Так, було б чудово, — усміхнувся Ейден. — Та все ж, я хотів поговорити з тобою про дещо інше.

Вислухавши побоювання свого короля, Трезарус спохмурнів.

— Я чув про розмови, — сказав він, чухаючи бороду, — та все ж думав, що це порожні балачки. Завжди такі були, є і, мабуть, будуть. Але тепер сумніваюсь. Ваша правда, щось тут не те. Треба перевірити. 

— Ви зможете зібрати тих, кому можна довіряти? — з надією дивилась на нього Таура.

Він їй усміхнувся. Чарівно, заспокійливо. Взяв її руку в свою і накрив іншою долонею.

— Ваша Величносте, не хвилюйтесь. Звісно я знаю кого покликати. А Ви можете поки що зосередитись на весіллі вашого сина. Прибуде стільки гостей: з Велесару, з Еллеронду, з-за морів. Я подбаю, щоб нічого не затьмарило день принца Кейрана та принцеси Дрілани. Врешті решт, їхній шлюб має закрити роти навіть найбільшим скептикам.