20.3

Впустивши молодшого принца всередину, я також увійшла, а Райвен залишився стояти в дверях, спершись плечем на одвірок.

— І що я маю тут побачити? — Орел розгублено озирався.

Звісно, кабінет як кабінет, на перший погляд. А на книги, назви яких були написані невідомими знаками, він певне не звернув уваги. Та я хотіла показати принцеві дещо інше.

— Ти сідай, — сказала я, підійшовши до столу й витягуючи з шухляди лист королеви з Еллеронду. — Ось, прочитай це спершу.

Я мовчала, спостерігаючи, як Орел пробігає очима рядки. Його брови хмурилися дедалі сильніше, обличчя блідло, а пальці, що тримали лист, помітно затремтіли. Він перечитав текст раз, удруге, ніби не вірив власним очам. Нарешті молодший принц підняв погляд на мене.

— Я щось не розумію. Це якийсь жарт?

— Так, — відрізав Райвен, розтягнувши губи в усмішці. — Це жарт.

— Райвене! — обурено закотила я очі.

— Що? Він не вірить, то хай вважає, що це дурний жарт.

Орел ще раз перечитав лист.

— Еллеронд, — пробурмотів він. — Я ніколи не чув про існування такого королівства.

— А Лотірген до нещодавніх подій щиро вірив, що ніякої Калдарії не існує, — саркастично протягнув Райвен, нарешті увійшовши й сівши поряд зі мною.

Орел мовчав, переварюючи слова. Я майже чула, як у його голові крутяться шестерні.

— Гаразд, припустимо, — він поклав лист на стіл. — Там сказано про істинного нащадка. Я так розумію, мова про тебе, Нейрі? Бо ти стала Господаркою Альдеру. І ти зруйнувала стіну між Калдарією та Лотіргеном. Яким чином?

— Ненавмисно. Стіна зникла, коли я знайшла цей кабінет і лист. А потім з’явилися вони, — я вказала на таємничі двері. — Ключа в мене немає.

— Але Зерден може знати, де ключ, — втрутився Райвен, діставши ще один лист із шухляди. — І взагалі, Зерден може багато чого знати.

Орел взяв другий лист, який Райвен простягнув йому, і його брови знову зійшлися на переніссі. Я бачила, як його очі швидко ковзають по рядках, а обличчя стає все більш напруженим.

— Та ну, драздівня якась, — він кинув лист на стіл, провів долонею по обличчю й застогнав. — Я вже нічого не розумію. Тішить тільки те, що поки що здається, ніби ви не плануєте заколот.

— Ким ти мене вважаєш, ти шматок ідіота? — Райвен цмокнув.

Я видихнула, коли Орел нахилився вперед і штурхнув брата в плече. Цей жест немов розрізав напругу й прогнав її геть.

— А що повинен був думати? Що у нас тут десь поряд існує третє невідоме королівство?

Райвен кивнув.

— Так, щось таке.

— І хто з нас шматок ідіота? — Орел сів зручніше, склавши пальці перед собою трикутником. — Добре, забули. Отже, ви хочете знайти Зердена, щоб отримати відповіді стосовно листів. А як щодо моїх інших питань? Про гротеків, про те, до чого Нейрі постійно прислухається. Я теж хочу відповідей, знаєте!

— Я прислухаюсь до Альдеру, — швидко відповіла я. — У нього є свідомість.

Це був наш секрет, але тепер не мало сенсу надалі мовчати. Якщо вже взялася говорити, то треба було залишатися відвертою. Сама таверна мене підтримала, окутавши енергетичним теплом, як ковдрою. Певне, молодший Дра’Зір викликав довіру в Альдера, що теж мене дуже заспокоїло.

— Свідомість?

— Так, — кивнула я. — Не зовсім така, як у нас, але є.

Орел позирнув на брата.

— І ти теж його чуєш?

— Ні, тільки Нейрі. Але я можу щось просити й отримати.

— А що стосовно гротеків?

Я розвела руками. До цих пір для нас залишалося загадкою, яким чином Арбеллі та Тортун швидко опанували чари, до того ж ще й так вправно ними користувалися, наче народилися з цими вміннями.

— Цього ми самі не знаємо. Альдер каже, що він не допомагає їм чаклувати.

— Чарівно. А той монстр?

— Ферраар не монстр!

— Ореле, не питай, благаю, — Райвен зітхнув. — Тільки голова заболить, а питань без відповідей стане ще більше.

— Ага… Ну добре, давайте розбиратися з тим, що є. Ваш детектив бачив Зердена неподалік храму Олетро. Думаю, нам треба навідатися туди.

Ми з Райвеном здивовано перезирнулись. Ентузіазм Орела став неочікуваним сюрпризом.

— Нам? — уточнила я.

Той кивнув. Очі молодшого принца палали зацікавленістю. Мабуть загадки він любив більше, ніж поважав накази матері.

— Без мене вас будуть підозрювати, — Орел розплився в хитрій посмішці, — а зі мною це виглядатиме як підготовка до Ритуалу Пробудження. Тож так, нам, брате, нам. Коли рушаємо?