Розділ 4

Шуму чи галасу голосів не було. Але мені здалося, що кроки якісь неправильні, ніби хтось волочив ноги. Серед моїх знайомих таких не було, хто б ледве ходив, а це означало, що завітав незнайомець. 

Я зібралася, відклала книгу на столик і очікувала візитера, вважаючи, що хтось із гостей Альдеру вирішив звернутися по допомогу. Та коли двері відчинилися…

— Пресвяті жерці! Руарі, що з тобою?! — я кинулась до наги, підхоплюючи її за талію та руку, і повела до дивану.

Вся вона наче скупалася в крові! На ній не було живого місця: синці на обличчі, рвані рани на руках, розбита губа. Броня, яку Руарі майже ніколи не знімала, мотивуючи це традицією, пошкодилась в кількох місцях. Подекуди навіть вм’ятини були, і я підозрювала, що під ними теж дебелі рани.

— Нейрі, — прохрипіла вона, важко дихаючи, — пробач, мені нікуди було йти. 

— Я негайно покличу цілителя, — сказала я, вкладаючи її зручно на диван і підкладаючи під голову подушку, — я зараз покличу, все буде добре.

— Не можна. Прошу, ні — благаю, не роби цього.

— Ти здуріла?!

Я не знала, що робити. В мене тремтіли і ноги, і руки. Волосся піднялося дибки, дихання перехопило від жаху, і я не стримувала крик, бо мені здавалося, що це ідіотизм. Руарі відмовлялася від допомоги цілителя. Та вона помирала на моєму дивані! Стікала кров’ю! І при цьому благала нічого не робити?!

— Нейрі, — ледве ворушачи губами, нага дивилась на мене одним оком. Інше око вже розпухло і не розплющувалось. — Мені потрібна твоя допомога. Я все поясню, але прошу, не говори нікому. 

— Як ти це собі уявляєш? — викрикнула сердешно. Руарі скривилась і зашипіла, певно, від болю. Стиснувши долоні в кулаки, я намагалась опанувати себе. — Вибач, я спробую бути тихіше. Руарі, ти поранена, мені страшно уявити які рани можуть бути під твоїм одягом. Я не хочу, щоб ти померла!

— Я не помру.

Стало страшно. Нага лежала ледь жива, а мені бракувало і сил, і знань, щоб їй допомогти. Вперта і горда Руарі готова була прийняти допомогу від новачка в калдарійській магії, але не від досвідченого цілителя. 

Я підійшла на крок ближче, опустилась перед диваном на коліна і піднесла руку, що й досі тремтіла, до залишків її рукава. Двома пальцями, побоюючись занести інфекцію і просто зробити боляче, спробувала відтягнути тканину від лускатої шкіри. 

— Воно прилипло вже, — прошепотіла у відчаї, не сміючи щось надалі робити. — І рани брудні, в них залишки землі та ще чогось. 

А ще тіло наги було вкрито чи то слизом, чи то потом. Порізи запалились, це помітно було неозброєним оком. Лихоманково пробігали думки, склади зіллів та трав’яних настоянок. До відкритих ран можна прикласти розтовчені корінці мандрагори, змішані з витяжкою нагідок і місячної ягоди. От тільки, чи не вб’ю її цим? Наги переносять зілля та трави, як і люди? А раптом, ні? Ще й Райвена не було поряд, як на той гріх! Він би знав, що робити!

Я схопилась за голову, ледь не плачучи, підібгала губи та жалібно простогнала:

— Давай все ж звернемось до цілителя?

Руарі важко глитнула і покачала головую зі сторони в сторону.

— Ні. 

— Я не знаю, як тобі допомогти! Ти чуєш?! Я. НЕ. ЗНАЮ! Можеш вважати мене грубіянкою, смертельним ворогом після того, що скажу, але, Руарі, ти інший вид! Мені доводилось іноді лікувати людей, проте ти — нага. Я навіть не знаю, чому твоя шкіра липка і слизька. Не знаю, чи можна давати тобі ті зілля, які я вмію готувати, і уявлення не маю, як саме обробляти рани. Тобі потрібен цілитель-калдарієць! 

Знову зірвалась на крик, підскочивши на ноги і рушивши в бік дверей. Нехай краще ненавидить мене жива, за те, що не послухала її, аніж буде вдячна мертвою. 

— Нейрі, — благально простогнала–прошипіла вона, та я не відреагувала. 

Руарі потрібен був цілитель, і я збиралась його покликати. 

Моя рука вже лягла на клямку дверей, коли магія завібрувала навколо, і почулися ритуальні слова:

— Всевишні нехай стануть свідками мого прохання, — шепотіла слабко нага, а магія Альдеру відгукувалася до неї. — Звертаюсь до Господарки за допомогою. Прошу прихистку та захисту, молю, щоб залишили в таємниці мій стан. В оплату віддаю єдине, що в мене лишилось — мою вірність до самої смерті. Прийми моє прохання!