Розділ 40

Розборки з джерелом поширення брехні важливі, але коли навіть і погасимо гілку, через яку все запалало, ліс від цього вже аж ніяк не врятуєш.

Окрім захисту, ми перейняли позицію нападу, вказавши на справжню людину, яка стоїть за викриттям та плітками: історії про нашу міцну дружбу, які поєдную зі світлинами мене та Олі в підлітковому віці, а тоді додаю відносно свіженьку, де ми дорослі. Це має викликати потрібну реакцію.

Хоч моє серце й рветься в шмаття, але я однаково продовжую писати про заздрість, зраду та біль. Зрештою, тепер фоловерам буде легше повірити в брехливість ранкової інформації.

Це, на думку, Аніти є найдієвішим способом відмити репутацію.

Надалі беремося за новенькі інтерв’ю в інтернет-видання. Невеличкі статті, підготовка відео, публікації...

Реакція впливових людей має бути миттєвою та такою, яка буде мені вигідна. Потрібно змусити відомих блогерів зробити репости, щоб нова інформація якомога частіше потрапляла всім на очі. Поки Аніта друкує текст для відео «Як реагувати на гейт та поширення брехні в соціальних мережах», я набираю Назарія, обійнявши себе однією рукою за тіло.

— Чорний піар також піар, — повторює Аніта скоріше сама до себе, замислено притискаючи загнутий вказівний палець до тонких вуст. — Відповідь на гейт та провокації має бути негайною, чіткою та ґрунтовною. Розв’язуй проблему з Назарієм швидше, ти ж знаєш, що люди не надто заглиблюються в інформацію. Потрібна негайна відповідь. Чітка й коротка.

А ніби в нас вона не негайна. Я встигла опублікувати в інстаграмі десяток світлин із собою маленькою, пояснюючи, що звинувачення в спокусі вчителя смішні та патріархальні. Добре, останнього я не написала, бо не хочу спровокувати чергову хвилю гейту від чоловіків.

— Алло! — зітхаю. — Слава Господу-Богу.

— Амінь, — закінчує Назарій трохи відстороненим тоном. Як завжди. — Готовий слухати твої нарації, — не надто зацікавлено тягне чоловік. Знову за кермом, я не здивована. — Через тебе мій ранок починається не з кави.

— Факти та логіка, — бурмотить Аніта. — Статті, треба статтю, ЗМІ...

— Я тобі тричі телефонувала, — тихо бубоню, — щось із Розі?

— Щось із Романом.

Менеджер.

— І Ангеліною, трясця, Осадчою, — з удаваним захватом вигукує він. — Мене кожен другий возвеличує, вважаючи тебе паскудою, яка спокусила мене. Я не думав, що стільки станеться всього за... дві години? Потужно, вітаю. Твій другий масштабний скандал.

— Послухай...

— Це класно, — перебиває Жданович, геть не по-доброму, через що шлунок стискається, — що мене всі захищають і репутація зовсім не страждає, але, знаєш, якісь моральні цінності я таки маю.

— Так, тому мені потрібно твоє слово, — зітхаю. — Підтвердження того, що це плітки. Вигадка про те, що ти й так знав про моє прізвище та походження.

Чоловік поблажливо хмикає.

— А ти знала, що твоя сестра не казала Матею, що взагалі має сестру? Він у шоці, хоч і сміється з нас.

— Так склалося, — заледве не стогну. — Прошу...  Моє походження не означає, що віднині мене можна вважати лайном.

— Так, але ти приховала цей факт від усіх.

— А ніхто не питав! Та й загалом... я змінила своє прізвище та стала новою Ангеліною з новою історією. Я змінила його ще на першому курсі, коли переїхала, й почала все спочатку. У Дар’ї лишилося її, вона мене зненавиділа та перестала вважати за сестру. Не дивно, що вона нічого не сказала Матею. Знаю, це огидно з її боку, але ж я навіть не знаю всієї ситуації! Я без поняття, як у них закрутився роман. Я ж не питала!

— Вона знала, хто такий Матей, що він мій брат, але про тебе й словечка не пустила. Тобто вона свідомо закрутила з моїм братом, маючи його за дурня. Отакої! Зараз у них сварка на сварці. Вони дорослі, самі впораються, не наші справи. Але знай: я проти Дар'ї. Це принизливо. Дуже. Добре, не про них. Потім це обговоримо. Мені шо цікаво, хіба не дивовижно те, що до сьогоднішнього дня ніхто з твоїх знайомих не спробував пустити чутки. У світі лишилися добрі люди.

— Їх не так багато, повір, — хмикаю. — В школі на мене не звертали уваги. Правду знають тільки родичі з села, але її, звісно ж, не поширюють за його межі. Та навіть якщо вилізе, ніхто ж не доведе!

— Це було питанням часу.

— Ну я вірила в краще. Вірила, що всім байдуже на мене.

— Мг.

— Просто зробити історію. Благаю.

— Твої прохання відрізняються від того, що сказав мені зробити Роман, — його голос змушує мене почати нерівномірно наповнювати груди повітрям. — Він сказав запевнити, що я не мав жодного зв’язку з такою як ти.

Я не вагаюся, коли випалюю:

— І ти думаєш це зробити?

От тобі й на. Важка пелена тиші згинає повітря довкола, підкоряючи все своїй силі. Інші звуки просто зникають, дозволивши невідомому нависнути над головою. От-от всесвіт має вибухнути, от-от...

— Як я сказав раніше, якісь моральні цінності шоу-бізнес в мені ще не вбив. Я думаю над цим.