Розділ 5

Кожна друга субота — день благодійності. Кілька років тому я назвала її друботою помочі (мені здавалося це чимось класним), а зараз про неї знають усі мої фоловери. Як правило, це донати на банківську картку, але час від часу ми збираємося разом (близько ста людей) та складаємо до купи мішки речей, які опісля розвозимо по різних, раніше обраних місцях.

Притулки для тваринок, дитячі будинки, для дітей з інвалідністю та людей літнього віку. Торік взимку я брала участь у роздачі їжі для безпритульних. Загалом благодійність та донати — це важливо. І я незмірно рада, що можу зібратися зі своїми фоловерами та потеревенити за доброю справою.

Сьогодні ж лишаю банку для збору коштів на потреби онкохворих діток та оголошую мету в сто тисяч. Ставлю ціну квиточка 50 гривень, а переможцю лотереї обіцяю три книжки, чималий запас чаю та солодощі.

Роблю це на пару із виробником бренду чаю, бо Аніта плідно трудиться над співпрацями з компаніями та вміє бути переконливою.

— Доброго раночку, любі друзі! Останнім часом помічаю, що всіх достобіса сильно цікавить моє особисте життя! — зводжу два вказівні пальці. — Звичайно ж, я розумію, що це пов’язано з моїми слова в інтерв’ю, а також останніми відео, які я знімаю суто про стосунки та які саме стосунки я вважаю правильними, здоровими й адекватними. І знаєте що?

Накладаю свій голос на змонтоване відео, де приміряю зелений спортивний костюм, який надіслали на рекламу.

— Багато людей вважає, що хотіти чогось — це егоїстично та нахабно, і зрештою я помру сама з такими високими очікуваннями! Вони хочуть знецінити мої почуття та змусити повірити у те, що я таки справді поставила собі до смерті завищенні стандарти, а згодом обрати собі супутника, який битиме мене та не вважатиме за людину. І знаєте що? Так, я сама. Так, я без хлопця, бо я доросла людина, яка давно встановила для себе індивідуальні цінності та критерії, за якими обираю найближче коло спілкування. І хіба так не мають робити усі?

Тепер йдуть кадри з мого тренування в залі.

— Я не вважаю, що протилежності притягуються, бо якщо мій партнер буде кардинально відрізнятися від того, що я ціную та вважаю правильним, то яке ж майбутнє може на нас чекати? Тому не бійтеся хотіти та обирати! Це стосується як жінок, так і чоловіків! У всіх нас геть різні пріоритети. Хтось хоче родину, інші бізнес, хтось мріє подорожувати, а дехто разом робити ремонти. Ніщо з цього не є поганим. І те, що я не збираюся обирати собі «кого попало» не робить мене...

Я цитую кілька нецензурних слів, якими мене встигли вкусити в коментарях, а тоді нарешті завершую монтувати відео. Хто б міг подумати, що кілька слів про Назарія Ждановича понад тиждень тому перетворять мій блог на путівник зі здорових стосунків?

Ми з Олею цокаємося бокалами з вином, поки на плазмовому телевізорі перед нами розпочинається «Пара на свята» з Еммою Робертс у головній ролі.

— То що з рекламою? — Оля підхоплює пальцями оливку, що лежить на дерев’яній дощечці посеред двомісного ліжка, поки я тягнуся по солоний крекер.

— Аніта домовилася про знімання реклами антиперспірантів за два тижні, тому я приводжу себе у форму. Активніше почала займатися в залі. Перша частина реклами буде в спальні, а інша в танцювальному залі. Поки що це все, що я знаю. Зніматиме "Український Експрес". Тож вивчу хореографію, рухи та зіграю роль, як належить.

— Буде шах і мат, — Оля зручніше вмощується на чималій кількості подушок та бере під плече м’яку іграшку динозавра. Я простягаю з-під халата вперед ноги з нефарбованими нігтями, розтягуючи затерплі м’язи. Що може бути чудовіше за ніч кіно з найближчою людиною? Особливо, коли подібні зустрічі трапляються вкрай рідко.

— Побачимо, що мені напишуть, коли вийде реклама. Думають, ніби я така бездарність і мені просто пощастило. Ха-ха! Чому ж їм так не пощастило? Спробували б хоч щось зробити.

— Мг. Диванні критики, — мимрить Оля втомленим через роботу голосом, і ми знову цокаємося, порушивши гармонію довкола дзенькотом.

— За життя без чоловіків!

— Як скажеш, — підтримує подруга в коричневій майці та чорних штанах-шароварах, а я беру чипси та вмокаю пару в сирний соус. Низька Оля Нагірна надає перевагу васабі, від якого мені навіть з такої відстані хочеться плакати.

Я маю 163 сантиметри та непогані параметри, бо два роки тому неабияк взялася за харчування та спорт. 87-63-88. А от давня подруга з часів школи ще нижча та набагато худіша. Вона шаленіє від підвісок, браслетів, кольорів лісу, легкого одягу, що завжди звисає з тіла, аксесуарів у вигляді мушель, грибів, квітів та тваринок, а також завжди малює товсті стрілки, які не здіймає, а витягує горизонтально.

Її обличчя, на відміну від мого, вкриває ластовиння. Наші вуста пухкі, однак брови в мене тонші, очі в обох горіхові, але мої не в жарт темніші. А ще її ніс компактніший за мій, якого свого часу сильно цуралася.

Подруга знає чи не всі мої таємниці, бо врешті-решт з чотирнадцяти років ми росли пліч-о-пліч. І я їй довіряю. Якщо що-небудь станеться, то першою я побіжу саме до неї, і я вірю, що вона зробить так само, попри те, що ми мешкаємо ледь не на різних кінцях міста.

Оля так само має тікток, де активно знімає короткі відео, які сильно розкручуються завдяки її особливій зовнішності та стилю. Далеко не така популярна, як я, але сорок тисяч фоловерів — геть не погано. Вона також амбасадорка інстаграм-магазину аксесуарів, бо люди завжди цікавляться, де дівчина купує одяг, десятки різних намист та прикраси-ланцюжки для волосся.