Розділ 3

Я брешу усім. Моє життя — це суцільна, продумана та відточена брехня. Я замилюю очі навіть тобі, любий читачу, але нічого не можу із собою вдіяти.

Так чи інакше, а всі ми щось приховуємо. Незначні або вагомі речі.

Так вже склалося.

⛧⛧⛧

Вдома я почуваюся знищеною. І не тільки через те, що мене розвели на обурливо дорогу вечерю.

Я без кінця теревеню, вдаючи клоуна, аби розмова не зайшла в глухий кут. Виставляючи себе дурепою, підіймаю співрозмовнику настрій, внаслідок чого все інше йде гладенько, як по маслу. Але коли я знову вдома, мій емоційний баланс нижче нуля, я вичавлена, знищена та не хочу виходити на вулицю найближчі кілька днів.

Скидаю туфлі, змиваю макіяж та падаю обличчям в подушку.

Юрій — непоганий чоловік, але жахливий брехун. Я на власні очі бачила, як він перекладав гаманець до кишені штанів, але Бог із ним. Чи й не біда. Мені не можна влаштовувати зайві скандали через дрібниці, які зрештою спаплюжать імідж.

— Дивно, що дівчина, яка може тільки просувати труси, розповідає, які актори класні, а які ні. Чекаємо вибачення! — читаю вголос коментар в інстаграмі, попиваючи ранкову каву в самій лише сірій футболці до колін.

Фан-сторінки Назарія та деякі інші акаунти про зірок за останні чотири дні встигли створити цілу рубрику під назвою «Скандал між Мальованою та Назарієм Ждановичем».

@natalia_shinee: Огида.

@nebesni.maks: А що там у неї на особистому фронті?

@katerynashutka: І ось це слухає наша країна.

— Видно, що давно чоловіка поруч не було, ото й біситься, — читаю, але голос зненацька ламається, тому чимшвидше відкидаю телефон у бік, притуляючи до вуст тильний бік долоні. Що завгодно, але не ця проблемна тема мого триклятого життя!

Сльози враз наповнюють очі, в носі нестерпно пече, а горло стискає спазм. І це коментарі навіть без нецензурної лексики, яких втричі більше. Я звикла до гейту, в ньому немає нічого дивного, бо таке вже життя в соціальних мережах: люди пишуть те, що побояться висловити вголос, однак сьогодні нападки вчуваються особливо ядуче.

Бо я зачепила іншу людину.

Заводжу пальці у волосся, яке зчепила срібним затискачем на потилиці, та намагаюся дихати, зцілюючи зуби, але так болить, так болить, що нікуди й подітися від цієї муки. Серце ледь витримує це потрясіння, скидаючи мордування до розуму, бо це його професійний обов’язок: розгрібати власні помилки.

За годину в інтернеті з’являється нова історія від Назарія. Як настільки відома та жадана всіма зірка, він не міг довго мовчати, тому я поквапом заходжу через фейкову сторінку на його профіль. Так, в нього десятки тисяч переглядів на історії, які ніхто не буде перевіряти, але мою блакитну галочку біля @namalovana важко не помітити.

Назарій Жданович опублікував світлину потрісканої сірої стіни, а поверх неї додав невеликий текст. Припинивши бити дрижаки, беруся поглинати цінну інформацію.

Дякую усім вам за теплі слова та підтримку. Наразі я перебуваю на зніманнях, тому не маю часу на нові дописи та думки, але хочу прояснити одне.

Ідучи кар’єрними сходами, я завжди знав, що матиму гейтерів. Цього не уникнути, бо кожен із нас комусь не подобається. Я звик не звертати уваги на слова тих, кого не вважаю авторитетом. Люди пишуть та кажуть непотріб, а я не можу сприймати все, як належне.

Раджу вам не звертати уваги на голослівні коментарі кого попало та вірити лише в те, що робить вас сильнішими.

І от моє серце починає дриґотіти. Розум затуляє рота долонею, свідомість попросту випаровується. Кісточки пальців біліють, а голова безсило падає, звисаючи на плечах.

За хвилину на телефоні Аніта.

— Я розумію, що час від часу в житті хочеться драми, але ти збилася з графіка, а я годинами сиджу на телефоні із замовниками, які вимагають, бляха, твою рекламу. Ти не звичайна блогерка, а зірка, яка має менеджерку,  що не хоче втратити роботу та твій авторитет, про який ти взагалі не думаєш.

— Я займаюся цим, — видушую, сидячи на сходах на других поверх свого приватного будинку. Хочеться заховатися від вранішнього сонця, яке засвідчує білий простір довкола та дурнувату мене.

Під очима в мене фіолетові кола, волосся перетворилося на безлад, а думки — на наслідки Армагедону.

— Займися роботою, а потім обговоримо ситуацію. Коли ти йшла на інтерв’ю, я наказала тобі забути про манію до маленьких скандалів. Таких не буває, коли ти Ангеліна Мальована.

— Він назвав мене «ким попало», — шепочу, а тоді згинаюся навпіл, притискаючи до червоного носа зіжмаканий носовичок, і здригаюся всім тілом через тихі ридання.

— О Мадонно! І що? Ну і що? Чому ти для нього хто попало, а він для тебе ні?

Я раптом виструнчуюся, наче берізка. Адекватне мислення хапає поділ сукні та забирається геть, бо у двері розуму вже гамселять дурнуваті думки.

— Точно!

— Отож-бо, ти жінка чи хто? Маєш бути сильною та рішучою в патріархальному світі. Ніби ти не знаєш системи, ніби ми перший рік працюємо разом! Ніби нас не затоптували, бо ми лізли туди, куди маленьким дівчаткам не можна. Ми вже не безпомічні люди, а відомі, впливові...