Розділ 1

Будь собою. Інші ролі вже зайняті.

Часом скандальні інтерв’ю рятують зірок.

Фатальні помилки, таємниці дитинства, зради та злочини — усе це до жаху сильно цікавить людей, а отже, грає мені на руку.

Принаймні я чомусь так вважала.

Розум незламно вірив у шалений стрибок охоплень, запрошення на гламурні вечірні шоу, нові контракти та чималу кількість дописів у соціальних мережах під моїм хештегом. Варто лишень влізти в невеличкий, але яскравий скандал, сказати щось зайве, висунути дурну або радикальну думку й готово! Я — зірка.

Але зрештою моя примарна радикальність пішла в ногу з дурістю.

— Менше з тим, ти ж можеш щось вигадати?  — веде Оля, спершись ліктями на поверхню кухонного столу. Перед собою дівчина тримає миску з малиною, яка майже ідентична кольору її волосся середньої довжини. — У тебе більше мільйону фоловерів.

— Саме так, — ледь вичавлюю з важких грудей, на які вилили цемент відповідальності, та продовжую втуплюватися в плазмовий телевізор, де придуркувата Ангеліна Мальована ніяк не стулить свої рубінові вустоньки. — У мене мільйон фоловерів, і я, дурепа... Хто мене за язика тягнув згадувати його!? — б’ю себе пилочкою по обличчю, на яке тільки-но нанесла брендову маску.

А тим часом Ангеліна з минулого продовжує:

— Чому ж ні? Існують чудові українські актори, які навіть подобаються мені.

— Назарій Жданович один з найуспішніших сучасних українських акторів. Публіка вважає його достобіса привабливим, — інтерв’юерка спирається підборіддям на витончені пальці.

— Ну, — я в білосніжному штанному костюмі поблажливо всміхаюся, скинувши вугільні брови, — може, він і привабливий, але акторська гра також є важливим чинником у кар’єрі. Існує чимало фільмів з гарненькими та сексуальними чоловіками, але їхня гра змушує мене вимкнути ноутбук. Типу... хм... Роберто Паттінсон. Він гарний, але його гра в «Сутінках» мене вбиває!

— Для тебе Роберто Паттінсон поганий актор?

— Так. Загалом, можна сказати, що так.

— А який актор — твій актор? — Єва вирівнюється, зручніше вмостившись на своєму м’якому кріслі, поки я з минулого попиваю каву.

— Ну він має не перегравати, не перебільшувати гру таким чином, що вириває глядача з оповіді. Мій актор — автентичний. Потрібно грати так, щоб глядач вірив тому, що говорить персонаж, його рухам та емоціям.

— А Назарій Жданович тобі таким не здається?

Я лукаво всміхаюся, зберігаючи зоровий контакт з жінкою.

— Не здається, — кажу тихше.

— Але привабливий?

— Привабливий, — заплющую очі, ледь кивнувши, та мало не сміюся, неначе остання дурепа.

— Будеш малину? — звертається Оля позаду.

— Ні. Від неї лишаються кісточки в зубах, — стогну, а рука з пультом знесилено падає на м’який килимок. Я відмотую інтерв’ю назад, розвалившись на бежевому дивані у вітальні. Тіло під халатом пахне жасмином, на голові закручений рушник.

— Від того, що ти п’ять разів передивишся цей шматок, відповіді не зміняться. Ти ж в курсі?

— Замовкни. Я читала пораду, що треба прокрутити ситуацію сотню разів, щоб вона перестала здаватися жахливою.

— Це не та ситуація, — Оля скидає мої ноги з дивану, а тоді всідається поруч. На її пальцях, як завжди, каблучки у формі жабок та мухоморів, які ідентичні сережкам у вухах. — У цього інтерв’ю за три дні триста тисяч переглядів, і поки що цифри тільки ростуть.

— Господи, я порівняла його з Роберто Паттінсоном! — спираюся ліктями на коліна та тисну долонями на очі, ховаючись від сорому. Мій голос близький до істерики.

— А ще ти назвала його поганим актором. І Роберто, і його. У коментарях пишуть, — Оля перехоплює пульт, — щоб ти сама зіграла хоча б де-небудь, перед тим як відкривати рота в сторону Назарія. А ще називають тебе повією та розумово відсталою дурепою, яка тільки дупою може крутити в інстаграмі.

І звісно, це пишуть переважно жінки. Жіноча мізогінія знищить наш світ.

— А Назарій? Досі мовчить?

— Жодних коментарів стосовно цього, — Оля перемикає канал, вкидаючи до рота малину. Знаходить серіал «Друзі». — О, глянь. Росс дізнається, що його колишня вагітна, однак вона хоче ростити дитину зі своєю новою дівчиною.

— Я назвала його привабливим, — шепочу, не тямлячи жаху, що сковує розум та зводить груди.

— І ледь не захіхікала, неначе закохана дівчинка-фанатка.

— У нього два мільйони фоловерів в інстаграмі. А ще купа людей у тіктоці й просто глядачі телевізора…

— А ще два успішних серіали та активні знімання в історичному фільмові на пару зі Словаччиною.

— А... то він у Словаччині? — тіло охоплює полегшення, ніби я впала на хмарку цукрової вати. Здається, моє існування таки не приречене на загибель. — От і добре. Хай там і сидить, поки я тут не поставлю все на місця.

— І поки в тебе не перестануть замовляти рекламу. Фанатки «Сутінок» у ярості.

— Боронь Боже, — я тричі стукаю по деревині й беруся обдумувати подальші дії, згадуючи свою менеджерку, яка телефонувала мені сотню разів (тридцять один) за останні три дні; негативні коментарі, але водночас шалений ріст охоплень, бо всім до біса цікаво, що це за «дівка», яка посміла пирскнути у бік такого великого актора!