Глава 34. Алекс та Мія

Мія лежала на спині, розкинувши руки на подушках, і дивилася на Алекса з таким обуренням, ніби він щойно скоїв щось абсолютно непробачне.

— Ти повинен мене нагодувати.

Алекс, який саме в цей момент цілував її живіт трохи вище пупка, підняв голову.

— Добре.

— Я серйозно.

Він залишив ще один поцілунок на її шкірі, а тоді піднявся вище й торкнувся губами її ребер.

— Алексе!

— Що?

— Ти взагалі мене слухаєш?

— Кожне слово, кохана.

Він поцілував її в бік, потім у плече, а коли Мія спробувала зловити його обличчя долонями, щоб змусити нарешті подивитися на неї, Алекс лише усміхнувся й поцілував її в долоню.

— Ти мене настільки виснажив, що я тепер не маю сил навіть самостійно дійти до кухні. Тож ти зобов'язаний мене нагодувати.

— Це дуже серйозні звинувачення.

— І я готова повторити їх у суді. — Мія знову подивилась Алексу в очі та театрально зітхнула. — Ти зараз знову мене цілуватимеш, чи не так?

— Можливо.

— Алекс!

Він засміявся, нарешті піднявся до її обличчя й поцілував у губи, ніжно, неквапливо, з тією усмішкою, від якою у Мії підкошувались колінки.

— Я тебе люблю, — прошепотів він.

Мія заплющила очі.

— Учора ти сказав це, здається, разів двадцять.

— Двадцять три.

Вона розплющила очі.

— Ти рахував?

— Ні, просто двадцять три звучить переконливіше.

— Ти нестерпний.

— І все одно ти мене любиш.

— На жаль, так.

Алекс усміхнувся й знову поцілував її. І Мія подумала, що, можливо, їй варто було б ще трохи поскаржитися на його поведінку, просто для принципу. Але він так тепло дивився на неї, так обережно торкався її обличчя, ніби досі не міг повірити, що йому дозволено бути настільки близьким з нею. Тож вона просто обійняла його за шию.

— Сніданок, — нагадала вона, коли він знову потягнувся до її губ.

— Вже йду.

— Ти казав це п'ять хвилин тому.

Він розсміявся, нахилився й востаннє поцілував її в губи, перш ніж піти до ванної кімнати. А Мія ще довго лежала, дивлячись у стелю й усміхаючись, як дурепа. Господи, вона точно не доживе до народження цієї дитини, якщо Алекс і далі поводитиметься так, ніби його головною метою в житті стало змусити її серце зупинитися від ніжності.

Ще кілька днів тому Мія не була певна, чи зможе знову почуватися так вільно поруч із ним. Вона хотіла його. Боже, як же вона його хотіла. І не лише фізично, хоча від однієї думки про те, що тепер можна торкатися його без страху, що він раптом відсторониться, у неї досі паморочилося в голові. Вона хотіла цієї близькості, його рук, його поцілунків, його сонного голосу вранці. Хотіла прокидатися поруч і знати, що він не зникне, щойно вона розплющить очі.

Але водночас вона боялася. Її тіло змінилося. Живіт округлився, груди стали чутливішими, шкіра місцями змінилася, а звичні речі сиділи зовсім інакше. Вона швидко втомлювалася, іноді почувалася незграбною й не завжди могла рухатися так, як раніше. Були дні, коли вона дивилася на себе в дзеркало й не впізнавала власного відображення. І хоча вона розуміла, що все це природно, знати щось розумом і відчувати серцем — зовсім різні речі. Особливо коли йдеться про чоловіка, якого ти любиш.

Вона боялася, що Алекс дивитиметься на неї й бачитиме передусім вагітність. Що йому буде складно звикнути до змін. Що він порівнюватиме її теперішню з тією Мією, яку пам'ятав до всього цього. Вона боялася, що одного дня він торкнеться її й зрозуміє, що вона вже не така, як раніше. Але Алекс не просто не відсторонився. Він дивився на неї так, ніби вона була найпрекраснішим, що він коли-небудь бачив.

Коли вона ніяковіла, він цілував її. Коли намагалася прикритися, він не наполягав, але торкався її руки й чекав, доки вона сама знову розслабиться. Коли вона жартома називала себе незграбною, він запевняв, що ніколи в житті не бачив нічого чарівнішого за те, як вона намагається зручно влаштуватися з подушками.

А вчора, коли вона нарешті наважилася запитати, чи подобається вона йому тепер так само, як раніше, Алекс подивився на неї з таким щирим здивуванням, що їй одразу захотілося провалитися крізь землю.

— Міє, я закохувався в тебе ще до того, як навчився нормально з тобою розмовляти. Ти справді думаєш, що округлий живіт або розтяжки можуть змусити мене перестати вважати тебе прекрасною?

Він сказав це так просто. А потім додав, що вона була прекрасною раніше, прекрасна зараз і буде прекрасною, коли їхня дитина народиться, і вони не спатимуть ночами.  І Мія тоді розплакалася. Звісно, розплакалася. Бо була вагітною, закоханою і страшенно втомленою від того, що так довго намагалася вдавати сильнішу себе, ніж почувалася насправді. Алекс обійняв її, поцілував у скроню й не став просити припинити плакати. Він просто залишився поруч. І, здається, саме це було найважливішим.