Алекс

80% роботи приносить тільки 20% результату. І всього 1% успіху. Термін "вдача" придумали ледарі чи люди з низькою самооцінкою. Тому той, хто нічого не робить для своєї мети, ніколи не відчуває везіння. Та по факту, яке ж це везіння, якщо ти багато працюєш для того, щоб досягнути успіху, тоді це просто результат твоїх старань.

Алекс ніколи в цьому житті нічого не отримував просто так. Все, що він мав колись і зараз, це результат його титанічної роботи. В першу чергу, це була його робота над собою, над власними страхами, травмами та переживаннями.

Алекс зрозумів механізм та принцип виживання у цьому світі ще у свої 12 років, коли не стало його сім'ї. Ніхто не спасе тебе, поки ти сам цього не зробиш; допомоги варто чекати лише від себе самого. Тому дванадцятирічний хлопчик, миючи сусідські авто, щоб купити поїсти собі і молодшій сестрі, колись поставив за мету, що в майбутньому вже хтось інший буде мити його власну автівку, а він буде в той час купувати продукти собі і сестрі, не буде брати їжу подешевше, а купить сестрі стільки солодкого, скільки вона побажає.

Хлопчик стримав слово, дане колись самому собі. Він виріс, побудував власний бізнес, знайшов справу свого життя, гроші більше не були проблемою, а на день народження сестри подарував їй вантажівку цукерок.

Їм можна було б пишатися, але проблема в тому, що це було нікому робити.

Доросле життя та гонитва за грошима і статусом майже випалили з Алекса маленького хлопчика-мрійника, яким він колись був. На заміну прийшов чоловік, який знав собі ціну, знав свої бажання, але іноді не цурався мерзотної поведінки задля досягнення своїх цілей.

Чоловік вирішив не прив’язуватись до людей, він сприймав тільки партнерсько-ділові відносини. Всім від одне одного щось потрібно. Навіщо це все прикривати такими словами, як дружба чи кохання. Коли ти впускаєш людину у своє життя занадто глибоко, вона завжди робить тобі боляче, так вчиняли з ним і він твердо вірив, що по-іншому не буває.

Це все зробило з нього того, ким він був. Людиною, яка брала те, що хотіла, не звертаючи уваги на почуття інших людей. Чи відчув себе Алекс щасливим? Він не знав навіть, який смак має це примарне щастя, якого всі так хочуть, про яке пишуть у книжках, піснях та знімають фільми. Він просто був у режимі постійного виживання і не збирався це змінювати. 

Та життя іноді видає такі вибрики, після яких Алекс ніколи б не хотів повернути своє минуле життя назад.