Мія

Історія з щасливим кінцем завжди починається з поразки та супроводжується стражданнями. Це необхідний процес, адже як ти почнеш діяти, як захочеш щось змінити в своєму житті, якщо не впадеш, причому боляче і з синцями.

 Людина потребує страждань, вони є невід'ємною частиною її буття, такі ж як задоволення та відчуття щастя. Все взаємопов'язане між собою. Ти не почнеш пити воду, поки не відчуєш спраги, а коли в тебе пересохло в горлі настільки, що ти відчуваєш біль при ковтанні, вода здається найсмачнішим і найжаданішим, що тобі доводилося пробувати у своєму житті.

Ми всі потребуємо відчувати своє суб'єктивне щастя, та все ж кожен з нас проходить через власні унікальні страждання, і переможцем стає той, хто не втрачає присмак задоволення серед гіркоти навколо. Життя Мії було схожим на постійну боротьбу за право відчувати цей присмак.

Сонце намагалося пробитися крізь щільні сірі штори. Це були найщільніші з тих, що були в магазині. Як можна спати, коли тобі в очі сліпить світло? Мія навіть трішки заздрила людям, які можуть заснути де завгодно, незважаючи на зовнішні подразники. Вона ж, навпаки, не могла заснути навіть якщо хтось буде просто гучно дихати поряд з нею. Так, можна дихати дуже гучно, про це варто задуматися.

Спеціальні ритуали перед сном були важливі для дівчини, як і почистити зуби та прийняти душ, щоб лягти в постіль чистою, наче змити з себе весь бруд, зовнішній та внутрішній, який накопичився за весь день. На ліжку обов'язково повинно бути три подушки: дві м'які, одна більш жорстка, і стакан води. Мія ніколи не слухала ці поради про надмірну кількість води перед сном. І головне, штори повинні бути щільно закритими, а під подушкою завжди знайдеться пара беруш, на випадок якщо хтось за вікном буде поводитися гучно. З першого погляду ці правила є звичайними, але для людини, яка все життя мала проблеми зі сном, вони є надважливими. Мії подобалося контролювати все у своєму житті, а так як інші аспекти не завжди були ідеальними, то брати під контроль хоча б це для неї було важливим.

Дівчина жила за кордоном вже 2 роки. Спочатку ідея переїхати до Німеччини здавалася їй гарною. Вона приїхала навчатись сюди за обміном на рік як найкраща студентка курсу. Вона так довго до цього йшла, декілька разів її хтось обходив, і вона втрачала цей шанс. Тому коли в четвертий раз їй прийшов лист із затвердженням, думок, погоджуватись чи ні, у неї навіть не було. Потім, після закінчення курсу в німецькому університеті, їй запропонували залишитись працювати в невеликій маркетинговій фірмі, і дівчина вирішила погодитись.

Не сказати, що їй подобалося жити тут. Якщо чесно, останні кілька місяців навчання вона рахувала дні до повернення додому, до рідної країни та сім'ї. Але, як виявилось, Мія боїться змін у своєму житті. Вона досі сама не розуміла, як взагалі погодилася на переїзд до іншої, чужої для неї, країни. Тому коли їй запропонували роботу, вона вирішила залишитись. Це здалося їй легшим варіантом, ніж повертатися додому і будувати життя знову з нуля.

Не можна сказати, що вона була нещасною тут. Життя було розплановане й шло чітко за графіком. Робота, вивчення мови, вечері з близькою подругою, зідзвони кожного вечора з мамою, татом, братом і сестрою, спортивний зал і читання книжок та професійних форумів перед сном. У неї була робота, яка їй подобається, можливо сама професія навіть більше за саме місце роботи.

Життя не було поганим, але воно не мало смаку. Воно було схожим на пиріг, який лежить на столі вже три дні: його ще можна їсти, але задоволення від його смаку вже отримати неможливо.

Такі думки спіткали Мію останні кілька місяців, та змінювати щось здавалося їй безглуздою і трішки лячною ідеєю. 

Та життя вирішило вчинити по-своєму і зробило такий вибрик, що вже завтра Мія буде шкодувати, що не цінувала спокійне життя, яке мала.