Глава 15

ЕСЕНІЯ

Прокинулася вдруге я пізно. Довго лежала, прокручуючи все в голові. І тепер уже спокійно оцінюю те, що трапилося. А саме ніч із Сікорським, свою співбесіду з ним та його сьогоднішній візит. І мені страшно. Адже тепер розумію всю серйозність ситуації. Сікорський налаштований рішуче, і це не дає мені спокою. Його поведінка лякає мене.

Він, звісно, красень. Але в нього є дівчина. А те, що вони горшки побили, то з ким не буває... Помиряться рано чи пізно. А ще цей чоловік старший від мене років на п’ять, це мінімум. Але спокою не дає інше — навіщо він приходив до мене? Та тішить те, що після моєї показової стервезності він образився та пішов. От і добре. Мені навіть дивитися у його бік після всього не варто. А йому не завадило б помиритися зі своєю дівчиною. А то мені ще проблем не вистачало та скандалів. Тато он так невдоволений.

Довго лежу у ліжку, міркуючи. Здригаюся від дзвінка мобільного. Тягнуся до телефона, це Божена. А от і допит не забарився. Ну що ж, доведеться відповідати. Зітхаю та беру слухавку.

— Привіт! Чекаю пояснень, і не тільки по роботі... Може відкриєш таємницю, та розповіси детальніше про вечір суботи.

Видихаю. Кілька секунд мовчу, а тоді вирішую діяти у своїх інтересах.

— Вечір суботи. Це був вечір суботи. Я спробувала ваш спосіб життя...

— І?.. — не може витримати Божена.

— І мені не зайшло. Такі розваги не моє. Я люблю стабільність.

Подруга регоче у слухавку, а тоді заявляє.

— Ми з Євою теж не проти, але нам стабільні іще не траплялися...

Я вкотре зітхаю. Щось не хочеться вірити, що ситуація така плачевна стосовно сильної статі, але свої думки тримаю при собі. Я для себе висновки зробила, а повчати когось не маю права.

— Гаразд, не хочеш про особисте. Тут, як то кажуть: на колір і смак, товариш не всяк. Краще розкажи про співбесіду, — просить Божена.

— Та що тут, моя хороша, розповідати?! Там дівчат було ледь не десяток. Всі з резюме. Всі десь працювали. А тут я приперлася. Вся така ділова, без резюме та досвіду роботи. Так що розказувати нема що. Прийшла татова цяцянка. Та й пішла з нічим.

— Шкода. — протягує подруга. — Хороша компанія. Тільки кажуть, генеральний у ній ще той душнило. Дівчата не витримують, втікають від нього одна за одною. А остання, то казала, що він взагалі неадекватний.

Почутим я не те, що заскочена, а й шокована. Тому вирішую скористатися нашою розмовою і розпитати подругу про цього генерального.

— Божен, хто він, цей душнило?

— Та якийсь Сікорський. Дівчата кажуть, привабливий, але нелюд. Він взагалі не публічна особистість, на відміну від його нареченої. — подруга переводить подих та додає. — Але ходять чутки, що й вона не витримала. Покинула його. Але ніхто не знає, наскільки це правда. Бо деякі блогери вже знову надали Сікорському статус холостяка. Коротше, таке. — видихає подруга. — Мужичок при статусі, не бідний, але й не лапонька. Та ти не вішай носика. Знайдемо тобі щось нормальне. Іще, якщо з грошима проблема, не соромся, кажи.

Посміхаюся, бо з подругами мені справді пощастило.

— Дякую, Божено!

— Будь ласка! Все, не пропадай. Будь на зв’язку. Па-па.

Прощаюся з подругою і йду по ноутбук. Мені теж потрібно промоніторити ситуацію на ринку онлайн-валюти та біржі. Я вчора цього не робила. Вже сил не було після прибирання.

Всівшись на подушки, я ще ледь не годину все перевіряла. Моя валюта стрибнула догори, і це тішить мене. Я вчасно провернула ситуацію, але тато б цього не зрозумів. Він вважає, що кошти потрібно заробляти лише фізично.

Завершивши свій огляд, потягуюся і, взявши короткі джинсові шорти та широку рвану футболку, і все інше, йду в душ. Вимившись та одягнувшись, з напіввологим волоссям йду на кухню. Вже обід, а я ще не снідала. Потрібно хоч кави випити, чи що...

Ступаю босими ногами на прохолодну плитку і кайфую, нарешті почуваюся принцесою. Будинок чистий, і від цього відчуваю внутрішній комфорт.

Входжу у вітальню і завмираю просто в арці, адже на дивані сидить Руслан. На журнальному столику відкритий ноутбук, а поруч купа тек та документів. Він спокійно собі працює.

У мене черговий шок від такої картини.