Глава 13

ЕСЕНІЯ

Стискаю дверну ручку в руці і наче вироку чекаю, що ж скаже цей харизматичний красень. Не вірю, що він поступиться. Я відчуваю, як його енергетика тисне та давить, заповнюючи простір. Впоратися зі своїми внутрішніми відчуттями важко. Та й ситуацію загострює те, що чоловік упевненою ходою наближається.

Він зупиняється в міліметрі і пильно дивиться на мене згори вниз. Напевно, чекає, що я здамся, чи передумаю, але цього не буде.

— Ну, якщо ти впораєшся та не будеш спокушати мене, тоді повертайся. Давай спробуємо вдавати стриманість та благородність після всього...

Я примружуюся та киплю зсередини. Знову брудні натяки та неоднозначний підтекст. Я не буду це терпіти, різко прочиняю двері, але він так само різко зачиняє їх назад.

— Есеніє, досить гонору. Я ж погодився.

Всередині мене емоції лише наростають. Ким він мене вважає, і хто дав йому право поводитися так зі мною? Ця ніч буквально нічого не означає, він був мені розвагою і не більше.

— Ти погодився, але харизму та темперамент свій не прибрав. — шиплю, констатуючи факт. — Утихомириш своє его, тоді й поговоримо...

— Ми вже поговоримо. — різко перебиває мене він. — Мені секретар потрібен сьогодні. Тому не гай часу, ходімо ознайомлю тебе з твоїми прямими робочими обов’язками.

Хмикаю. У мене ще будуть обов’язки. Я гадала, секретарки тільки каву готують та приносять і відносять теки. Аж цікаво.

Припиняю свої міркування, адже Сікорський і досі стоїть, перегородивши мені дорогу, та вивчає мене поглядом. Від чого мені дихати стає важко.

— Ми довго ще отак будемо стояти? З дороги відійдіть, мій босе.

— Руслан Васильович, при сторонніх, — представляється він і одразу додає. — А коли наодинці можна на ім’я і на «ти». — холодно ставить мене перед фактом.

— Я вас почула, Руслане Васильовичу, але, так розумію, це іще не всі мої обов’язки...

— Не всі, — холодним тоном погоджується він. — Повертайся за стіл, ознайомлю тебе з правилами та вимогами компанії, а ще розповім про твої обов’язки.

Він, розвернувшись, упевненою ходою повертається до столу, а я напружено дивлюся йому вслід. Бажання втекти не покидає мене. Душа тріпоче, серце буквально вискакує з грудей. І я не можу не скористатися таким шансом, бо іншого такого може не бути.

Підсвідомо розумію, що це дурість, але то була б не я, якби покірно схилила голову та мовчки виконувала накази. Різко прочиняю двері і мчу щодуху. Я втікаю від своїх страхів, бо зовсім невпевнена, що зможу стояти перед цим красенем. Роман на роботі мені не треба. Та й повторювати дурниці наміру не маю, тому це єдиний вірний вихід з даної ситуації.

— Есеніє...

Чую, як волає за спиною Руслан, але мене вже не спинити. Я мчу, не зважаючи на високі шпильки, і встигаю буквально влетіти в ліфт, двері якого зачиняються.

Офісні працівники дивляться на мене, мов на навіжену, але мені байдуже. Я встигла, і душа радіє. Я шаленію на радощах. Тільки трохи лячно, аби Руслан не чекав мене внизу. Бо тоді не знаю, як буду діяти.

Я навіть не встигла віддихатися, як ліфт зупинився на першому поверсі. Виходжу і налякано зиркаю по боках. Але тут все спокійно.

Щаслива вистрибую на вулицю, а тут на моє щастя стоїть таксі, ще й таксист вільний. Я і везіння — речі не дуже сумісні, але сьогодні, схоже, мій день. Сідаю в машину і прошу водія поквапитися і якнайшвидше їхати звідси.

Розслабитися мені вдалося, коли ми від’їхали на солідну відстань від офісу. Доки я доїхала до свого теперішнього дому, то встигла трохи заспокоїтися.

Увійшовши у двір, йду до будинку і тепер мізкую, що ж я Божені скажу. Вона ж питатиме, як співбесіда пройшла...

Вже відчиняючи будинок, вирішую, що скажу, що не пройшла оту співбесіду. Типу вимоги високі, я не підходжу. Бо ж правду соромно розповідати. Її я точно не розкажу ніколи та нікому.

І все. Ніяких більше співбесід. З мене досить. Потрібно мізкувати та починати щось своє. Але місяць мені потрібно якось протриматися. Бо інакше ніяк.

Входжу в будинок і морщуся від бардаку. Я ж так люблю чистоту та порядок, а тут суцільний безлад. Тому переодягаюся та, аби не думати про сьогоднішню співбесіду та Руслана, беруся за прибирання.