Глава 4

ЕСЕНІЯ

Я встигла поїсти, прийняти процедури та навіть вимити душову кабіну, доки приїхала Єва. Навіть розібралася, де відкрити кран, бо вода була перекрита. Правда, ледь не пів години чекала, доки стече ржава вода.

І от вже біжу до воріт, одягнена у всій красі. У короткій чорній сукні на високих шпильках. І єдине, чого мені зараз хочеться, це забути про все на світі та відірватися на повну.

Вийшовши за ворота, замикаю їх і вже за мить падаю на заднє сидіння авто подруги, бо біля Єви сидить Божена.

— Привіт, Єво! — вітаюся.

— Привіт, Сенечко! Готова підкорювати світ? — оглядається на мене Єва.

Зітхаю та відкидаюся на заднє сидіння.

— Вже не впевнена, що цей світ підкориться мені. Щось не вдається мені його підкорити... — жаліюся.

— А я тебе попереджала, що твої витівки цим і закінчаться. Не потрібно було переходити здорову межу. Бо ти гадала, як мед, то ложкою.

— Ой, не бурчи. — відмахуюся. — Це все одно б колись трапилося.

— Можливо, — рушає з місця Єва. — Але якби я спустила пів мільйона за один день, мене б теж з дому вигнали.

WhH5

Видихаю. Я втомилася всім пояснювати. Хай думають, що хочуть. Я цього заборонити не можу нікому.

— Сенечко, ти не ображайся, але я б в таке грошей точно не вкладала, — зізнається Єва.

— І це добре, — схвалюю я і додаю: — Бо це справді рисковано.

Далі змінюємо тему, розповідаю подругам, як пішла з дому, і про дзвінки від батька та до матері теж згадую. Дівчата співчувають, підтримують. Наказують звертатися у разі потреби і я вдячна їм за це.

За розмовами доїхали до клубу. Тут кипить геть інше життя. Здається, всі життєві турботи у цьому закладі залишаються за дверима. Мені теж хочеться сьогодні забути про свої проблеми.

Обираємо з подругами столик якнайдалі від танцювального майданчика, щоб можна було спокійно розмовляти, не перекрикуючи музику.

Дівчата, як і я, без пари, тому вони сьогодні вийшли на полювання. Сьогодні субота, тож можна відірватися, і, як каже Єва, пошукати мамі зятя. Хоча моїй мамі байдуже до зятя, татові теж не дуже цікаво. Тож я можу жити для себе. Зрештою з мене вистачить зірваного весілля.

Вечір протікає спокійно, дівчата замовили коктейлі, фастфуд і оцінюють представників протилежної статі. Мені ж якось байдуже. Після Алана щось не хочеться нових знайомств, та й серйозні стосунки мені не потрібні, принаймні не зараз.

Трохи посидівши, ми йдемо на танцювальний майданчик. Я, потанцювавши кілька танців, відчуваю втому. Мені душно. Напевно ніч без сну далася таки взнаки.

Покинувши дівчат, виходжу на терасу. Мені просто необхідний свіжий ковток повітря. Крокуючи на вихід із залу, у дверях, що ведуть на терасу, наштовхнулася на високого кремезного чоловіка. Я справді не бачила його. Блимання світломузики реально засліпило. Врізавшись у чоловіка, я моментально опинилася в його обіймах.

— Вибачте! — винувато кидаю.

Звільняюся з міцно-ніжних обіймів чоловіка, обличчя якого навіть не бачила, та таки йду на терасу. Мені хочеться залишитися одній. Та ще й втома дошкуляє. І вже тепер чомусь хочеться тиші та спокою.

Не знаю, скільки я простояла біля перил, як раптом на мої плечі лягає щось тепле, що пахне різким чоловічим парфумом.

— Така крихітка, а ледь мене з ніг не знесла.

Несміливо оглядаюся і дещо спантеличена. Поруч стоїть високий кремезний чоловік, років тридцяти, а може більше, і я розумію, що це той, на кого я налетіла. Погляд прикипає до його рис у нічному світлі.

Він досить привабливий, але занадто старий для таких тусовок. Мабуть, за плечима вже сім’я, діти. Як на мене, сімейні чоловіки повинні сидіти вдома, піклуватися про дружину та няньчити дітей, а не по нічних клубах шастати. А то взяли за моду: познімають обручки, поховають у кишені. І доки дружини з дітьми возяться, вони в нічних клубах з дівками та розважаються.