5. Дамір.

Чортова дівка.

Я дивився на неї й відчував, як усередині мене закипає щось темне, неконтрольоване й дике. Вона спокушала. Спокушала кожним своїм рухом, кожним похилом голови, кожним покликом цього ритмічного, важкого басу, який змушував її тіло згинатися з такою грацією, від якої в роті ставало сухо.

І найгірше було те, що вона спокушала не одного мене.

Я бачив, як навколо неї починало звужуватися кільце з інших чоловіків. Хлопці на танцполі пожирали її очима, проводжали поглядами кожен рух її стегон під цією тонкою, майже невагомою чорною тканиною сукні. Хтось намагався підійти ближче, хтось кричав щось уїдливе, намагаючись привернути її увагу, але Єва нікого не помічала. Вона була занадто розчиненою в цій ілюзії свободи, яку дарував їй музика.

Мої пальці настільки сильно стисли металевий поручень, що пальці побіліли, а шкіра натягнулася до болю. Вся моя залізобетонна витримка, весь мій статус доктора наук і поважного бізнесмена зараз тріщали по швах під натиском цього первісного, чистого бажання. Я хотів спуститися туди, схопити її, закрити собою від усіх цих хтивих поглядів і вивезти геть із цього проклятого залу. Але розум продовжував холодно, монотонно бити на сполох у моїй голові:
 

«Вона — твоя студентка, Лозинський. Твоє найсолодше, прокляте й абсолютно заборонене Табу. Ти не маєш права навіть думати про те, щоб торкнутися її».
 

Раптом ситуація внизу кардинально змінилася, змушуючи мої думки миттєво перебудуватися на режим максимальної бойової готовності.

Крізь щільний натовп танцюючих людей до Єви грубо проштовхнувся якийсь хлопець. На вигляд йому було років двадцять пʼяти, його обличчя було перекривлене від дикої люті. Він був помітно й сильно п'яний, його рухи були розмашистими й агресивними.

Він підлетів до Єви, і перш ніж вона встигла бодай щось зрозуміти, зло схопив її за лікоть і різко, з силою розвернув до себе. Єва від несподіванки ледь не впала, її келих вилетів із рук, розбризкуючи залишки яскравої рідини по підлозі.

Я бачив, як її обличчя миттєво зблідло, а в карих очах спалахнув чистий, дикий жах. Вона спробувала вирвати руку, але його пальці стислися на її тонкому зап'ясті наче лещата. Хлопець почав щось кричати їй прямо в обличчя, активно жестикулюючи іншою рукою. Поруч миттєво опинилася її подружка, Василів, яка намагалася вклинитися між ними, штовхаючи хлопця в груди й намагаючись вгамувати розлюченого чоловіка, але той лише грубо відпихнув її вбік, продовжуючи тягти Єву за собою в бік виходу.

У цей момент у моїй голові остаточно здали всі тормоза.

Уся моя раціональність, усі мої принципи та внутрішні заборони просто випарувалися, залишивши місце лише чистому, концентрованому інстинкту захисту. Мені було абсолютно плювати на статус викладача. Я бачив лише одне: мою дівчину... ні, мою студентку ображають прямо у мене на очах.

Я різко розвернувся, навіть не подивившись на Олега, який усе ще продовжував гарячково розмовляти по телефону, і швидким, важким кроком попрямував до сходів.

Я спускався сходами на перший поверх, і з кожним моїм кроком лють усередині мене розросталася до масштабів урагану. Я рухався крізь розпечений, спітнілий натовп танцюючих людей наче важкий бульдозер. Студенти й золота молодь, натикаючись на мій жорсткий, застиглий погляд і бачачи мою широку, владну фігуру в чорній сорочці, миттєво розступалися в сторони, навіть не намагаючись щось заперечити. Повітря навколо мене буквально іскрило від напруги.

Музика продовжувала гриміти, баси били по вухах, лазерні промені різали напівтемряву зеленими й червоними спалахами, але мій погляд був чітко зафіксований на тій самій точці біля виходу з танцполу.

Хлопець продовжував наполегливо й грубо тягти Єву за собою, не звертаючи уваги на те, що вона пручається, ледь утримуючи рівновагу на високих підборах. Василів бігла поруч, щось кричачи йому в обличчя й намагаючись розтиснути його пальці на руці подруги. Єва крутила головою, її шоколадне волосся розпатлалося, а на обличчі застиг вираз повної безпорадності.

Я зробив останні три великі кроки, опиняючись прямо перед ними й перекриваючи своїм масивним тілом їм дорогу.

— Здається, дівчина не бажає йти з вами, — твердо, крижано й безкомпромісно владно промовив я, заглядаючи хлопцю прямо в очі. Мій голос, незважаючи на гуркіт музики, прозвучав настільки чітко й небезпечно, що навколо нас миттєво утворився невеликий вакуум тиші.

Усі застигли як укопані. Хлопець зупинився, важко дихаючи й кліпаючи своїми п'яними очима.

А Єва та її подружка просто втупилися поглядом на мене, ніби не вірячи власним очам і тому, що вони взагалі бачать мене тут, у стінах нічного клубу, вдалині від університетських аудиторій. В очах Єви промайнула така суміш шоку, сорому й раптового полегшення, що це лише додало мені впевненості. Вона дивилася на мене, розтуливши пухкі губи, і не могла вимовити ні слова.

Хлопець кілька секунд роздивлявся мене, оцінюючи мої широкі плечі та дорогий годинник на зап'ясті, а потім його обличчя знову перекривилося від п'яної, безглуздої сміливості. Він міцніше стиснув лікоть Єви й зробив крок уперед, намагаючись відштовхнути мене вбік.

— Чувак, звали звідси йди куди йшов! — грубо й зухвало гаркнув він, бризкаючи слиною. — Це не твої справи. Я сам розберуся зі своєю дівкою. Не лізь, якщо не хочеш проблем.

Він знову спробував смикнути Єву за собою, змушуючи її тихо зойкнути від болю. Це стало його фатальною помилкою.

Я повільно, без жодного зайвого руху, протягнув руку й ловив хлопця за лікоть, змушуючи його зупинитися. Мої пальці стислися на його суглобі з такою силою, що він аж скривився.

— Відпусти її. По-доброму. Поки я ще дозволяю тобі вийти звідси на власних ногах, — тихо, майже пошепки, але з виразними залізними нотками процідив я крізь зуби, дивлячись на нього зверху вниз.