Меріголд.

Висока, чорнява жінка підійшла до мальв. Дорідні квіти височіли стрункими стеблами. Їх рівні ряди тягнулися нескінченно з високого пагорбу аж до переліску. На мальовничому пагорбі поважно розташувався ошатний будинок. Меріголд обережно взяла одну з квіток у руки. З квітки почувся приглушений, схвильований шепіт. Вона підняла здивовано брови і ніжно торкнулася мальви рукою. Потім підійшла до іншої. Пишна червона мальва також тривожно зашепотіла. Жінка спохмурніла і знову торкнулася квітки пальцями. 
— Мамо, — на терасі зʼявився тендітний чоловік, вбраний у блідо рожеву і сорочку, вдало допасовану до картатого кілту — ти ото як у середньовіччі, — гукнув він, — мальви такі драматичні і ще від себе понашіптують вигадок! Є ж сучасні засоби отримання інформації! 
Жінка дзвінко розсміялася і повернулася до молодого чоловіка. 
— Грегорі, я люблю попліткувати з моїми подругами. Їх історії набагато цікавіші, ніж твій Тікток, —  крикнула чорнява жінка і бадьорою ходою стрімко рушила до свого розкішного будинку. Наче злетівши широкими сходами, що вели на простору терасу, Меріголд в секунду опинилася поряд з сином. 
— Які новини? — спитала вона, ніжно цілуючи сина у щоку. 
— Вона прибула до Единбурга. Творча група поселилася в готелі "Шотландець", але вона тримається осторонь, хоча зареєстрована, як менеджерка зі звʼязків з громадськістю Галина Бородай. 
— Звідки інформація? — поцікавилась Меріголд, відкинувши пасмо довгого хвилястого волосся з обличчя. 
— З Інтернету, мамо, — розреготався Грегорі. Те тріо " Водяничів" вже записало мільйон відео з усіх кутків Единбургу. 
— Коли їх виступ? — спитала Меріголд. 
— Післязавтра, — я побіг, в мене зустріч з організаторами фестивалю. 
Меріголд підвелася і повернулася до сина. Він, схопивши піджака і вже мав намір залишити терасу. 
— Стій, — наказала вона, — ти памʼятаєш, про що ми говорили? — в голосі жінки зʼявилися сталеві нотки. 
— Я нічого не продаватиму. Я дав тобі слово, — роздратовано відповів молодий чоловік. 
— Грегорі, ти повинен розуміти, що це не тільки незаконно, а й небезпечно! Ці пігулки ефективні, але наші лабораторії ще не вивчили усі появи побічної дії. Для деяких схрещених видів вони можуть бути смертельно небезпечними. Ми можемо втратити репутацію. Чи ти це усвідомлюєш? — Меріголд підійшла впритул до Грегорі, не зводячи з нього погляду темних очей. 
— Мамо, дякую за лекцію. Бувай. — Грегорі схопив піджака і рушив сходами вниз. Спустившись до низу, він повернувся обличчям до Меріголд. Жінка спостерігала за ним, стоячи на заквітчаний терасі. Молодий чоловік витягнув праву руку до гори і різко опустивши її донизу зник, залишивши за собою хмарку червоних блискіток, які пливли у повітрі словами "Цілую, матусю" у напрямку Меріголд. Жінка рвучко зробила відштовхуючий рух обома руками і слова-блискітки впали на землю квітами чорнобривців. 
Меріголд зайшла у простору вітальню і голосовим повідомленням набрала Дункана. Наливши собі настоянки з квітів розторопші, вона нетерпляче міряла кроками площу велетенської зали. 
— Доброго ранку, Меріголд, — кімнату заполонив басовитий голос Дункана.
— Вітання, Дункане, — привітно відповіла Меріголд, зупинившись. 
— Чим завдячую такому ранньому дзвінку? ,— поцікавився голос Дункана. 
— Чи твоя пропозиція виступити з промовою під час фестивалю ще в силі? 
— Звичайно! Чи можу я сприймати це питання, як твою згоду? 
— Саме так, Дункане, я приймаю пропозицію, — "бо це моя пісня!" подумки закінчила жінка. 
— Надішли мені свою промову якнайшвидше. Відкриття вже післязавтра, гаразд? Гарного дня, Меріголд! 
— Гарного дня, Дункане. 
Жінка піднялася сходами на другий поверх, де розташовувалася одна з її лабораторій. Відкривши двері за допомогою секретного коду, вона увійшла усередину. Посеред лабораторії височіла пробірка висотою у людський зріст. До пробірки були підʼєднані пластмасові трубки, які живили яскраво помаранчеву субстанцію усередині. Матерія переливалася різними кольорами від блідо-жовтого до яскраво помаранчевого. Навколо тканини оберталися блискучі чорні кристалики. 
Жінка торкнулася рукою скла пробірки і матерія полинула до скла, наче намагалася обвити її руку. Меріголд обома руками легко натиснула на прозорі стінки пробірки і вони опустилися донизу. Жовтогаряча субстанція вільно коливалася у повітрі. Меріголд торкнулася її рукою і тканина обвилася довкола її талії, як руки вправного коханця, який знайомий з найменшим вигином тіла своєї коханки. Ніжна, бархатиста на дотик матерія струменіла тілом жінки перетворюючись на розкішну сукню.