Безпечне місце Ірини.

Соломія намагалася відчинити двері, помальовані блакитною фарбою. З кожним поворотом ключа, на поверхні дверей зʼявлялася нова павутинка мікротріщинок на фарбі. Галя стояла поряд, втупивши погляд у високі пишні мальви. Їй здавалося, що рожеві квіти також на неї дивилися і щось їй шепотіли. 
— Ну нарешті!— полегшено вигукнула Соломія, впоравшись з порепаними дверима. 
Галя неймовірним зусиллям відірвала погляд від квітів. Слідом за Соломією вона зайшла всередину будинку-пустки. Запримітивши дореволюційну вішалку справа, вона повісила на гак свого наплічника. Гак заскреготав і випав з лакованої деревини. Наплічник гепнувся додолу. 
— Вандалка, — незлостиво буркнула Соломія. 
— Ага, звинувачуй мене! — обурено вигукнула Галя, відкривши двері ліворуч. Вона повільно зайшла до просторої вітальні. Під стіною справа примостився допотопний розкладний диван, застелений зеленим у бежеву смугу покривалом. Зліва, під вікном, притулилася ще одна кушетка, декорована численними вишиваними подушечками. Під вікном справа стояв стіл, накритий мереживною скатертиною, прикритою зверху товстим склом. Поряд з ним у куті припала порохами вузька книжкова шафка. На мить, у Галі виникло бажання назавжди залишитися у цій хатині. Стіни оселі були просякнуті.  спокоєм і затишком. Приємно пахло випічкою і квітами. 
— Що це за місце? — кинувши наплічника на диван, спитала Галя. Вона підійшла до вузької, вертикальної печі біля книжкової шафи і притулилася до неї плечима. Дотик холодних кахлів до її шкіри трохи втамував невгамовне свербіння білих, запалених плям на спині.  
— Це безпечне місце спогадів, — пояснила Соломія. 
—  Поясни, — попросила Галя. 
— В людей є безпечні місця у памʼяті, куди деякі з них повертають, щоб отримати сили впоратися з болючими викликами нестерпної реальності, — Соломія присіла на кушетку. 
— Чиє це безпечне місце?— дівчина відійшла від печі і вмостилася на смугастий диван. Диван старечо крекнув під вагою її тіла. 
— Однієї жінки. Вона надала мені письмовий дозвіл до її спогадів. 
— А хто вона? — допитувалася Галя.
— Письменниця. Вона пише про таких істот, як ти і я. 
—Відома  письменниця? 
— Ні. 
— Зрозуміло. Тому про нас ніхто і не  знає , — розміялася Галя. 
— Ти хочеш слави? 
— Хочу. Я хочу, щоб мені присвячували фестивалі, літературні заходи, моїм імʼя називали міста, вулиці, ріки озера, — мрійливо відповіла Галя, спершись на спинку дивану. 
— Боюся, що маскмимум, що ти отримаєш - це магазин горілчаних виробів "Либідь.", — пожартувала Соломія. 
— Або відділ у супермаркеті — скуштуйте наші ковбаси "Ніжна Либідь."!
— Либідь по французьки! 
— Соковита Либідь у сметані! 
Соломія кинула в Галю подушкою-яською, яку та спритно спіймала. 
— Розкажи мені нарешті про портали. В нас є ще час, — Галя прилягла на понищений диван, поклавши собі вишиту яську під голову. 
— Загалом, портали діляться на три види і кожен вид має підвиди, — вчительським тоном почала свою освітню розповідь Мавка. 
— А ті підвиди мають інші підвиди. І інші підвиди ще мають декілька підвидів, — усміхнулася Галя. 
— Саме так. Тому я пʼять років вчилася, щоб отримати ліцензію на відкриття порталу, — цілком серйозно відповіла Соломія, — перший вид - усталені портали, які відкриваються у певних геолокаціях у той самий час. Вони можуть бути активованими природніми явищами і магічними заклинаннями. Наприклад, портал -вихор у місті Седона, штату Арізона є ліцензованим порталом, де усі переміщення контрольовані внутрішніми датчиками. Імміграційна Міжвидова Служба отримує дані про усі переміщення істот, як і створює їх енергетичну базу. Тому такі портали використовуються у міжвидових політичних справах або справах підвищеної секретності. 
— Який наступний вид? — Галя зацікавлено слухала Соломію. 
— Портали - туристичні, комерційні маршрути. Це стабільні портали, через які можна потрапити тільки в одне місце. Вони були відкриті досвідченими істотами, чаклунками чи магами, і з часом стали безпечними. Дві перші категорії регулюються міжвидовими угодами , законами, політичними відносинам між магічними світами. Наприклад, Ельфія закрила усі торгівельні портали з Землею Злиднів, як і посилила систему безпеки своїх порталів. 
— То моє переміщення буде поміченим? , — Галя прийняла вертикальне положення на дивані . 
— Не зовсім. Туристичним маршрутом скористається Галина Бородай, менеджерка звʼязків з громадськістю з питань Міжвидових Інтернаціональних Фестивалів, — пояснила Соломія. 
— А якщо довідається Янгольський Департамент? 
— То й що? Ти пройшла реабілітацію і перемістилася на фестиваль. Як кожна громадянка Землі Предків ти маєш право на вільне переміщення ліцензованими порталами, — стенула плечима Соломія. 
— Але мій енергетичний слід, — засумнівалася Галя. 
— Ти унікальна істота, не усталений вид, тому можеш мати багато проявів, — плутано пояснила Соломія. 
— Якщо я одужаю, чи можу я також отримати ліцензію на відкриття порталів? — У голосі дівчини зʼявилася надія. 
— Так, можеш, — підтвердила Соломія, — ти не голодна? Ірина нам залишила сирники і млинці з мʼясом у холодильнику. Я зараз їх розігрію. 
— В мене вовчий апетит, — ходімо на кухню, — бо я вже не можу сконцентруватися. Тепер думаю тільки про налисники з мʼясом. Галя рвучко підхопилася з дивану і рушила до дверей ліворуч, які вели на кухню. Дівчата сиділи за сталим столом у затишній кухні. Галина замислено роздивлялася стару, викладену глиняними, глазурованими кахлями піч. Налисники, то зʼявлялися в її руці, то зникали. Соломія зачудовано спостерігала за нею. Вона навіть позаздрила, бо останні дні їй геть не хотілося їсти. 
— А піч може бути порталом? — дожовуючи останнього налисника спитала дівчина. 
— Може, через піч можна втрапити до будь-якого ресторану, де ти матимеш змогу їсти усе, що душа забажає, — пожартувала Соломія. 
— Перекажи Ірині, що я не знаю, яка з неї письменниця, але готує вона смачно, — Галя густо полила сирнички варенням з чорної смородини, — То що там з останнім видом порталів? 
— Нелегальні портали. Ті, які відкриваються магічними істотами, які не мають ліцензій, а отже відповідних знань. Як і ці портали неврегульовані жодним Міжвидовими Імміграційними  Інституціями. Тому вони і небезпечні. 
— Однаково не розумію, чому Янгольський Департамент обрав саме такий портал, — Галині очі почали темніти і в голосі зʼявився гнів. Соломія вже навчилася вловлювати такі моменти різкої зміни настрою дівчини. 
— Це тригерна інформація. Чи хочеш ти продовжити про це говорити? — спокійно спитала Соломія. 
— Так. Чи є ще щось солодке у безпечному місці Ірини? 
Соломія підвелася з крісла. Озирнувшись навколо, вона побачила деревʼяний, кривий креденс навпроти печі. На одній з полиць стояла баночка з липовим медом. Мавка відсунула щербате скло і дістала баночку. 
— Ось, — поставила баночку перед Галею. 
Дівчина, відкрутивши кришку, почала їсти зацукрований мед просто з банки чайною ложкою.
— То чому? — спокійніше сказала вона. 
— Чому, чому? — не стрималася Соломія, — бо некомпетентні, неосвічені і непрофесійні істоти приймають безвідповідальні рішення! "Якби ви вчилися так, як треба, то й магія була б своя!" — сердито процитувала вона відомого поета з Землі Предків. 
— Хочеш меду? — Галя простягнула Мавці спорожнілу баночку.