Фарфорова людина
Коли ніхто не поруч
«Бути людиною — це не дихати, а відчувати, коли інші зникають.»
Усім так буде всеодно,
Якщо з тобою щось станеться.
Ми всі в кіно, в якому всеодно,
Хто на землі зостанеться.
Байдужі люди, але не в мережі
І не у відео, де творять добрі справи.
Люди байдужі саме в серці,
Люди байдужі й відійшли від справи.
І тільки деякі прийдуть, як зникнеш,
І ті, можливо, вже прийдуть востаннє,
Щоб віддавати шукане роками.
Вони ідуть — це їхнє бажання.
Коли ти будеш помирати на очах,
Ніхто не візьметься за руку,
Щоб просто потримать,
Бо усвідомлення того кінця
Здається легшим, якщо поряд є людина.
А людей, як виявляється, нема.
А кажуть, на Землі їх так багато,
Із кожним роком більше й більше.
Насправді, на Землі людей замало,
І деякі лиш можуть зватися людиною.
Якщо хтось раптом зникне без причин,
Чекай три дні — й тоді дзвони.
Та ці три дні були важливими, щоб діяти.
І ти не знаєш, краще разом чи одному,
Не знаєш потім, як відповідати
Тим, що кричать: "Людину треба в соціум".
Навіщо це жахіття допускати?
Що там, що тут — вона однаково байдужа.
Лиш спати й їсти, і ходити на роботу,
Лиш спати й їсти й знову на роботу.
Усім настільки всеодно,
Що допустимим стане вже
Вбивати на вулиці, як у кіно,
Бо людям байдуже.
Усім на тебе байдуже.
Відредаговано: 16.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
