Вона зірка !

"Життя не вимірюється роками, воно вимірюється останніми днями, коли встигаєш відчути все."

Цікаво, як вона провела свій останній день…
Свій… на цій планеті.
Чи креслила вона плани, знаючи, що
ніколи не збудуться?
Чи благала у Господа ще хоча б хвилину,
щоб пожити,
навіть якщо жити починається зараз?
А як розказала рідним, що мусить,
мусить стати зіркою на небі?
І що вони відчували, коли розуміли,
що їм довіку доведеться дивитися на найкрасивішу
нічну зірку
і не мати змоги обійняти?

А що вона може зробити, коли це остаточно — шах і мат?
Найжахливіше, що саме тіло стало зрадником,
який підступно викрився, але в останній момент,
коли вже дійсно стало пізно.

Вона в останні дні, точніше, в останній день,
здійснила всі свої мрії,
передавши їх іншим,
мовляв: «Я — частинка кожного з вас,
і якщо ви це зробите, отже, це зроблю і я».

Вона ніколи не плакала після того, як дізналася,
що часу обмаль,
адже так хочеться, щоб ті сльози не вбили раніше, ніж дали пожити.

Якщо бути чесною, то вона дійсно зараз щаслива,
тому що в останній момент викрилися всі лиця,
і оточення тепер не виказує своєї милості, якщо воно того й не мало.

Вона може гордо сказати, що її знайомство з найдорожчою людиною було дійсно подарунком.
Сказати, що вона себе жаліє…
Так, жаліє, бо не стала тим, ким хотіла, не зробила усе.
Але хіба це її вина, коли світ залишив тільки останні крихти довголіття?

Думає: «Можливо, почати писати книгу в останні дні?»
А чи сильно в себе повірила?
Все-таки не хоче, після того як стане чимось небесним,
розчаровувати читачів незакінченим романом.
Романом, який вона мріяла написати і узгодила всі деталі.

У романі, де дівчина, так само молода, як і вона,
мусить покинути все й забрати крихту домика собі в кишеню — на зоряне небо.
Їй завжди хотілося стати зіркою, але не такою.
Хотілося підкорювати найвищі вершини,
найнижчі западини, а не чути слова з дитинства:
«Ми всі колись помремо, тому не потрібно плакати за тим песиком, усе швидко минає».

Але вона знала, що саме почуття смутку, саме почуття
робить цього песика для неї цінним, а також робить її людиною.

"Зараз, в останній день, я наїмся холодного морозива,
якого колись не могла купити.
А тепер грошей вдосталь, тож наїмся, нарешті",-говорила.

Так, вона розбагатіла, має багато грошей,
має цілий статок, але життя за нього не купиш,
тож тепер вони не мають ніякого значення.

Але в останній день вона віддала всі гроші таким, як вона,
щоб у той день, коли стане зіркою,
такі, як вона, могли купити собі морозиво
і споглядати там за нею, за зіркою.

З неї напишуть портрет, як вона і хотіла,
з холодного симетричного тіла.

Найбільше вона боялася, що будуть плакати.
А ще більше боялася, що не буде кому.
Але тепер вона не хвилюється — за неї є кому плакати,
за неї є кому сміятися.

*Дівчина попросила так багато незабуток ,щоб було красиво*