Фарфорова людина

В одній хвилині

Як добре жити щастям, хоч в одній хвилині,
Коли здається, що все — саме так.
І ти з життям на тій єдині хвилі
Танцюєте свій життєвий спільний тан.

І ця хвинила, хоч й швидка,
Але така, по істині, важлива.
Хоча до простору — колюча й норовлива,
Та все ж потрібна, кожному — потрібна.

У цю лишень маленьку мить
Все тіло огортає чимось дивним,
Таким і ніжним, прохолодним, тлінним,
Дуже таємним, по-інакшому інтимним.

І — лишень мить — від щастя до нещастя,
До того, чого так ламає дух,
Від від того, чого ладна розіп’ятись,
Від тих — жахливо, нечестивих мук.

І ти — сама, десь в тиші чи між інших.
І в миті ти сидиш і дивишся.
Ти дивишся — і лиш все помічаєш,
Як світ спинивсь у лагіднім мовчанні.

Це — як один єдиний шанс
Зробити в голові яскраве фото,
Що будеш згадувать і гріти стан.
Тей спогад буде входити в історію.

Шкода: хвилина така плинна,
Що й часу не устигнеш підібрать.
Не купиш, коли так буде потрібна,
Не візьмеш в когось, щоб орендувать.

Вона сама приходить і відходить.
Не звеш — прийде, позвеш — не вернеш.
Життям дано ту мить усім — любить.
А як не злюбиш — то полюбиш в смерті.

Хвилина щастя — це коли все так.
Хвилина щастя — це для тих, хто вільний.
Хвилина щастя гріє відчуття.
Хвилина — який все ж потрібний
Час.

Подобається

#2233 в Різне
#454 в Поезія

Відредаговано: 16.09.2025