Думати про заборонене,
те, про що не личить думати.
Людина має однозначно бути хорошою,
але що, як це робить її обмеженою?
Можливо, подумавши щось лихе,
вона топить в собі бажання,
мовляв: «Ти зла, хоч крапля добра в тобі є».
Не можна бути такою брудною —
це заборонений плід, якого не варто кусати.
Найстрашніше в цій ситуації — що ти не маєш над собою влади,
оскільки розум велів би по-своєму в ці карти грати.
Всі ті думки обпікають зсередини,
коли розумієш, наскільки гниєш ти.
І це гниття дає свої аромати —
недопутя їх можна розібрати.
Ці аромати відстороненої особистості,
що живе у тобі оздоблено й корисливо.
Однозначно, думки поїдають наш мозок,
та коли вони злі — відчуття, що поїдають ще й серце,
оскільки воно звикло відчувати себе розсудливим,
як і людина хоче вірити у добро своє.
Безумовно, жити обмежено,
без поганих думок —
дещо стримує нас, як тримає ціпок той кілок.
Але страшно й не бути обмеженою,
коли сяк думка не блага в голову лізе.
Якщо розмірковувати про те, чи я буду хорошою,
то я спробую, вбиваючи в собі гнилу натуру,
і ховаючи за маскою цю спокусу,
щоб бути належною до заповіту людського.
Відредаговано: 16.09.2025