Фарфорова людина
Ой леле ... леле
Ой, леле, леле, леле!
Легка для інших —
І важка для мене.
О, світлоока каро що небес,
Несеш ти все, мене несеш,
А я дурію від твого терпіння —
У мозку запускаєш те коріння,
І відбираєш, як я прогірішусь,
Із серцем вириваєш те спасіння.
А я молюсь, я довго з цим борюсь,
Як чорт безглузді хвилі рву.
І не корюсь. Я зараз не боюся —
Чи я дурна, що корилась, леле?
Чи ти слабка, щоб покорить мене?
Занадто вже важка, щоб втримати,
Щоб на горбі повік нести...
Не згодна я! Не згодна!
Одвіку убирають твій гнів,
Що протіка твоє сердечне кроно —
Опісля його припіка.
Не згодна відчувати себе грішною
Від твоїх всеосяжних мрій.
Не буду я тобі корисною,
Не стану я твоєю бранкою —
Для тебе лиш буду колишньою,
Колишньою знайомою людиною.
Відредаговано: 16.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
