Бабусю Люсю

— Дочка в бабусеньки питає:
— Бабуся Люсю, а що у світі надихає?
А та онучці і відповідає:
— Не вистачає віри в казку, мила.
Життя — то річ така важлива,
Але тяжка і норовлива,
Тож вірити потрібно й в диво.

— Бабусю Люсю, а ну ж про диво розкажи!
Я хочу знати геть усе,
Що змінить враз життя моє!

— Ой, дитино, таке розкажу —
Легенду про цікаву дивину.
Коли була я ще малою,
Пішла я з татом у музей,
І там було мені чудово —
Красива арка у дверей.

І там було багато квітів,
Які застигли з давніх літ —
У саркофазі моноліти,
Вже з тисячі віків людей.

А кораблі! Які ж там кораблі!
Із пурпуровими парусами,
Із різьбленнями — там рулі,
І я один такий тримала.

Я керувала серед бур,
Стояла у того штурвала,
Посеред мистецтв, різних культур...

Та найдивніше в цьому те,
Що сталося мені опісля:
Бо загубилась я в тоді 
Посеред фарб, вогнів і блиску.

До вечора усе блукала,
Аж бачу — коридор один.
А на дверях написано:
«Це — переправа для чудин.

Для тих, хто вірить в диво щиро...»
Я увійшла — і там, дитино,
Картини оживають всюди!
Один лиш крок — і ти у чуді!

Там ангел з хмари вилітає,
А там скульптура люльку дме.
А там кораблю шхуну рве,
А там Джоконда пробігає!

А там Тарас чай попиває,
І в гості ходять: хтось — в картину,
А хтось із неї — до скульптур.
А хтось лишивсь в позі чинній —
Бо він, мовляв, шедевр культур.

Хтось думає, що треба міри,
Щоб не злетіти у безмір'я,
Щоб полотном жахи прикрити,
І в спокої той світ прожити...

Я поміж них блукала довго,
І раптом — бачу, тато йде.
Мене узяв — і в дім веде,
А я йому усі пригоди
Розповідаю, як на то сповідь 

А він сміється:
— Що за сни?
Це, каже, вигадки малі.

Та на дверях було ж написано:
«Для тих, хто вірить...»
А він — не вірив.

— Отак, онучко, в світі є
І мрії, і дива сумні,
Але є й ті, хто творять казку —
І цим фарбують сіру масу 

— Бабусю Люсю, оце то дивина!
А ти знаєш — я вірю тобі!
Може, історія трішки чудна,
Але в світі багаті ті ,хто вірять у чари ,хто вірить в свій світ

— Моя дорога бабусю Люсю,
Розкажи ще історію...
Про котика Буська,
Який, я впевнена, вміє літати,
А ще говорити і танцювати!

— Ой, мила дитино, час уже спати,
А про котика Буська —
Я вже завтра розкажу